вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05.05.09Справа №2а-2739/08/6
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Усковій О. І.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації в м. Євпаторії», м. Євпаторія,
до реєстратора 2-ї категорії Садовнікової М. А.
3-я особа на стороні відповідача Євпаторійська товарна біржа, м. Євпаторія,
про визнання неправомірними дій та спонукання до вчинення певних дій,
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” стосовно відмови у реєстрації права власності на дім, за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу, який було укладено і зареєстровано на Першій Євпаторійській товарній біржі за реєстраційним № 350 та зобов'язання Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” в особі керівника Леонова В. В. та реєстратора Садовнікову М. А. провести правову реєстрацію договору купівлі-продажу № 350 від 23 квітня 2008 року.
Позивач у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації в м. Євпаторії» у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву у якому посилаючись на ст. ст. 657, 220, 650, ч. 4 ст. 203, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 656 ЦК України, п.п. 1.4, 4, 9, 2.7, 3.5 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» та Додаток № 1 до нього, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження», ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зазначає, що законодавством не врегулюване питання щодо реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі біржових договорів.
У судове засідання 05.05.09 року представник відповідача не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Будь-яких клопотань суду не направили.
Представник 3-ї особи скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Євпаторійської товарної біржі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів та у відсутність 3-ї особи, згідно заявленого клопотання..
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно до ст. ст. 11, 69, 71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України, на підставі доказів, що надають особи, які беруть участь у справі.
23 квітня 2008 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 що складає в цілому: літ. «А» - житловий будинок, приміщення 1 - підсобне, 2 - коридор; 3- кухня, 4, 5, 6 - житлові кімнати. літ. «Б» - сарай. Загальна площа будинку - 57,6 м. кв., житлова площа - 34,5 м. кв.
Згідно з п. 1 договору купівлі-продажу від 23.04.2008 року у власність покупця перейшов будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 що складає в цілому: літ. «А» - житловий будинок, приміщення 1 - підсобне, 2 - коридор; 3- кухня, 4, 5, 6 - житлові кімнати. літ. «Б» - сарай. Загальна площа будинку - 57,6 м. кв., житлова площа - 34,5 м. кв.
Вказаний договір укладений на торгах Першої Євпаторійської товарної біржі 23.04.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 3503 (а. с. 4).
Позивач звернувся до Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” щодо реєстрації даного договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості.
Рішенням реєстратора від 04.08.2008 року позивачу було відмовлено в реєстрації договору купівлі-продажу, укладеного на біржі, у зв'язку з тим, що даний документ не відповідає вимогам, встановленим Тимчасовим положенням «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» та іншим актам діючого законодавства України, а саме: ст. 230, ч. 4, ст. 209 ч. 1, ст. 657 ЦК України.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою про визнання неправомірними дій Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” стосовно відмови у реєстрації права власності на дім, за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу, який було укладено і зареєстровано на Першій Євпаторійській товарній біржі за реєстраційним № 350 та зобов'язання Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” в особі керівника Леонова В. В. та реєстратора Садовнікову М. А. провести правову реєстрацію договору купівлі-продажу № 350 від 23 квітня 2008 року.
Позовні вимоги не підлягаю задоволенню з наступних підстав.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У ст. 15 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.
Ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею , незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 ЦК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначені в Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Зазначений Закон спрямований , зокрема, на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” даний закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна (ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 4. Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який проводиться в шляхом здійснення наступних дії : облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5) , яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У п. 1.3. Положення № 7/5 визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).
У п. 3.3 Положення № 7/5 зазначено , що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:
заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;
об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;
із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
заявлене право вже зареєстроване;
не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;
право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;
відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
при укладені угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
Вивчивши наданий позивачами договір купівлі -продажу будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 що складає в цілому: літ. «А» - житловий будинок, приміщення 1 - підсобне, 2 - коридор; 3- кухня, 4, 5, 6 - житлові кімнати. літ. «Б» - сарай. Загальна площа будинку - 57,6 м. кв., житлова площа - 34,5 м. кв., суд прийшов до висновку, що його форма не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Договір купівлі -продажу будинку № 350 укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі. Особливості щодо укладення договорів купівлі -продажу на товарній біржі регулюються ст. 650, ч. 4 ст. 656 ЦК України, згідно яких особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. До договору купівлі -продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі -продажу валютних цінностей, цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі -продажу або не випливає з їхньої суті.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).
Вивчивши наданий позивачем Договір № 350 купівлі -продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором, суд прийшов до висновку, що його форма не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України, оскільки він не посвідчений нотаріально, що є обов'язковою умовою його дійсності.
Суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що згідно частини 2 статті 15 Закону України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956-XII угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки мова йде про договір купівлі -продажу будинку, стосовно якого ст. 657 Цивільного кодексу України прямо передбачено нотаріальне посвідчення та ця норма закону є обов'язковою для виконання, а угоди, зареєстровані на біржах, не прирівнюються до нотаріально засвідчених. Застосуванню у даному випадку підлягають норми саме Цивільного кодексу України, оскільки вони будуть як нормами, наділеними більшою юридичною силою, так спеціальними нормами відносно норм Закону України “Про товарну біржу”, оскільки норми ЦК України передбачають регулювання саме договору купівлі -продажу булинку, а норми Закону України “Про товарну біржу” - стосовно всіх видів договорів.
Така позиція суду також підтверджується роз'ясненням Міністерства юстиції України “Відносно діяльності товарних бірж”№ 17-12/44 від 10.04.1998 року.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
В силу викладеного суд вважає, що рішення реєстратора від 04.08.2008 р. прийнято з додержанням вимог чинного законодавства, зокрема Положення №7/5, відповідачами обґрунтовано відмовлено у реєстрації зазначеного договору купівлі-продажу , в наслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 05.05.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 12.05.09 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163,181 КАС України, суд -
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Латинін Ю.А.