вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
25.03.09Справа №2а-3730/09/6/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Усковій О.І.,
за участю представника позивача Кіт З.М.,
представника відповідача Тарасенко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з вимогами про визнання неправомірним рішення про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, викладеного у листі від 15 грудня 2008 року №37078/Т/17-2 «Про розгляд заяви», та зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку з терміном дії з 01 січня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення відповідач застосував лише окремі норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», які в силу ч.2 ст.14 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» не підлягали застосуванню. З огляду на дану мотивацію позивач вважає рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання неправомірним рішення про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, викладеного у листі від 15 грудня 2008 року №37078/Т/17-2 «Про розгляд заяви», прийнятим без достатніх правових підстав.
У ході розгляду справи представник позивача позов підтримав, просив вимоги до ДПІ у м. Сімферополі задовольнити з вище наведених підстав.
Представник відповідача позов не визнав, надав суд заперечення, пояснив, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» є єдиним нормативним актом діючого законодавства України, яким передбачено порядок та умови здійснення суб'єктами малого підприємництва-фізичними особами, підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. Саме цим нормативно-правовим актом виключається можливість зайняття фізичними особами-підприємцями підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснення торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами. Зважаючи, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АВ№824397 від 31.03.08, то відмова у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік є законною, а підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянув матеріали справи та дослідив письмові доказі, а також заслухав пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд -
10.12.08 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з письмовою заявою на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності у 2009 році.
Листом від 15.12.08 №37078/Т/17-2 ДПІ у м. Сімферополі відмовив позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з огляду на те, що позивач має ліцензію АВ №824397 від 31.03.08 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, пославшись на ч.5 п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.98 №727/98 із змінами і доповненнями, якою видача свідоцтва про сплату єдиного податку фізичній особі-підприємцю, що здійснює торгівлю тютюновими виробами, не передбачена.
Згідно зі ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Одним із напрямків державної підтримки малого підприємництва відповідно до п.3 ст.5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.00 №2063 (із змінами і доповненнями) є запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.
Статтею 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку, застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» також встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиними податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Разом з тим, і Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», і Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» своїми положеннями визначають коло суб'єктів підприємницької діяльності, на яких дія цих нормативних актів не поширюється.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні установи та небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності/, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Згідно з п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» дія Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту, довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами; спільну діяльність визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами, то, враховуючи зазначенні положення п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», відповідач відмовив йому у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік.
Проте суд вважає, що відповідач не прийняв до уваги зміни до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», внесені Законом України від 25.03.05 №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України», та норму ч.2 ст.14 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».
Преамбулою Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» у редакції, прийнятій Законом України від 25.03.05 №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України», встановлено, що з 01 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється, зокрема, на тих суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів.
Згідно з ч.2 ст.14 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» закони та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» в порядку ч.1 ст.14 цього ж Закону набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 22 листопада 2000 р. (газета «Урядовий кур'єр», №217 від 22.11.00), то Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.98 в редакції станом на 22.11.00 діє лише в частині, що не суперечить Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».
Прийняті після введення в дію Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» зміни та доповнення до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» діють в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» підлягає застосуванню з урахуванням застережень та обмежень, які внесені у його зміст Законом України від 25.03.05 №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України».
Враховуючи викладене, суд вважає, що абз.5 п.7 Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» в порядку ч.2 ст.14 Закону України «Про спрощену систему оподаткування» не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки суперечить ст.2 цього ж Закону та преамбулі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» в редакції Закону України від 25.03.05 №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України».
Суд також підкреслює, що спеціальним нормативно-правовим актом з питань виробництва та обігу підакцизних товарів - Законом України від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями - також не передбачено підставою для відмови в наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами обрання суб'єктом підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування.
Згідно із роз'ясненням Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів в АР Крим від 24.12.05 №544/21-410 фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, має право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Останні приймалися до уваги відповідачем під час ухвалення рішень про видачу позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку на 2005-2007 роки.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо тваких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, не надав суду переконливих доказів правомірності прийняття свого рішення.
Сукупність наявних в матеріалах справи доказів та встановлені судом обставини свідчать про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.
Позивач у позовній заяві просить визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому призначеної пенсії, а вимогу про його скасування не заявляє.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, викладене у листі від 15.12.08 №37078/Т/17-2 «Про розгляд заяви», про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,4 грн. судового збору, які і необхідно стягнути на його користь.
Постанова складена повністю 30.03.2009р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.94,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, викладене у листі від 15.12.08 №37078/Т/17-2 «Про розгляд заяви», про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі (АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9) видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) свідоцтво про сплату єдиного податку з терміном дії з 01 січня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) 3,4 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Латинін Ю.А.