вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.03.09Справа №2а-2157/08/4
об 11:45
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Кравченко О.І., за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_11., ОСОБА_12
від відповідача - Щербіна Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними і скасування рішень
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними і скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій від 16.07.2008 №0006082303, від 16.07.2008 №0006072303, від 16.07.2008 №0006092303.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки за актом перевірки, яку проведено відповідачем, не відповідають дійсності, рішення від 16.07.2008 №0006082303 про застосування штрафних санкцій на суму 1700,00 грн. прийнято за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, але в акті перевірки такого порушення не встановлено; рішення від 16.07.2008 №0006072303 прийнято за порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а рішення від 16.07.2008 №0006092303 - за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», разом з тим, позивач є суб'єктом малого підприємництва, користується спрощеною системою оподаткування, обліку і звітності і відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій, а згідно із ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.09.2008 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, вказали, що результати перевірки оформлені з порушенням вимог законодавства, зокрема не було оформлено належним чином акт відмови від допуску до перевірки, акт відмови від підписання акту перевірки, відсутні належні докази продажі позивачем тютюнових виробів. Крім того, вказав що до компетенції ДПІ не входить право прийняття рішень про застосування фінансових санкцій відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що фінансові санкції відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано за роздрібну торгівлю тютюновими виробами (ароматизований тютюн) без відповідної ліцензії. Згідно із ст. 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами. Таким чином, вимоги Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» і «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» поширюються на позивача. З урахуванням наведеного, вважає прийняті рішення такими, що винесені на підставі і в межах повноважень, встановлених законом.
В судовому засіданні 09.12.2008 допитані у якості свідків ОСОБА_6 і Сушко Денис Олександрович, які надали свідчення по суті справи.
Вислухавши пояснення представників позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509) встановлено, що державні податкові інспекції входять до системи органів державної податкової служби України.
Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень, спір що виник пов'язаний із реалізацію відповідачем владних функцій і повинен розглядатись за правилами, встановленими КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження відповідач щодо проведення цих перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.
Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим 01.11.2005, згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію серії В01 №2000096. Позивач, як суб'єкт господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом №509.
Відповідно до ч.1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.
Судом встановлено, що 04.07.2008 на підставі направлень на перевірку № 4889 та № 4890 головними державними податковими ревізорами-інспекторами Сандригайло Д.О. і Сушко Д.О. була проведена перевірка господарської одиниці, магазину «Сувеніри», за адресою м. Сімферополь, бул. Леніна, 22, яка належить позивачеві, з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
За результатами проведеної перевірки складено акт №004506/01090899/2 від 04.07.2008, за висновками якого встановлено порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (далі - Закон № 265), п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР (далі - Закон 98), ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від (далі - Закон №481).
На підставі вищевказаного акту відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2008 №0006082303, від 16.07.2008 №0006072303, від 16.07.2008 №0006092303.
Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст.16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до п. 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі - Порядок №327) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом №509 та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.
Суд також зазначає, що у випадку, якщо відповідач мав намір здійснити планову перевірку з питань дотримання вимог Закону №265 то він мав виконати вимоги щодо проведення планових перевірок, які зазначені в Законі № 509.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону №509, п.1.2 Порядку №327 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11-1 Закону № 509 планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 11-1 Закону №509 право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Отже, відповідачем порядок, встановлений Законом №509 щодо проведення планових перевірок виконано не було, отже, відповідач не мав права проводити планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Законів №265, №98 та інших актів законодавства України, що регулюють готівковий і безготівковий обіг.
У той же час суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону №509 позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, судом встановлено, що обов'язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв'язку з відсутністю наказів на проведення перевірок.
Що стосується доводів позивача про відсутність повноважень ДПІ на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, згідно із Законом №481, суд зазначає наступне. Згідно із пунктом 1 статті 8 Закону №509 на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаної із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
За порушення норм Закону №481 щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом сирцем-плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Таким чином, ДПІ є іншим органом, якому Законом №509 надано таке право.
Доводи позивача про відсутність повноважень у ДПІ в м. Сімферополі на прийняття рішень про застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 17 Закону №481, не можуть бути прийняті до уваги.
Разом з тим, судом встановлено, що рішення відповідача від 16.07.2008 №0006082303 про застосування фінансових санкцій прийнято за порушення вимог ч. 6 ст. 15 Закону №481, згідно із абз. 5 ст. 17 цього Закону на підставі акту перевірки №004506/01090899/2 від 04.07.2008. При цьому, в даному рішенні зазначено, що актом перевірки встановлено роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, а самі санкції застосовано за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. При цьому в акті перевірки №004506/01090899/2 від 04.07.2008 не зазначено про встановлення факту торгівлі позивачем алкогольними напоями.
Крім того, в спірному рішенні вказано про порушення позивачем ч. 6 ст. 15 Закону №481. Згідно із ч. 6 ст. 15 цього Закону плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету. Вимоги щодо здійснення торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами за наявності відповідної ліцензії встановлені ч. 10 ст. 15 Закону №481.
Згідно із актом №004506/01090899/2 від 04.07.2008, перевіркою встановлений факт реалізації товару (пачки ароматизованого тютюну для куріння кальяну). При цьому зазначений акт не підписано суб'єктом підприємницької діяльності або продавцем господарської одиниці, яка належить позивачеві, у зв'язку з чим посадовими особами ДПІ складено акт №01011678/2330 про відмову від підписання матеріалів перевірки. Цей акт підписано головними державними податковими ревізорами-інспекторами Сушко Д.О. і Сандригайло Д.О.
У зв'язку із цим, суд звертає увагу відповідача, на те, що згідно із п. 4.7 Порядку №327 у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.
Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.
До матеріалів перевірки долучено опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків, підписаний продавцем ОСОБА_8 (а.с. 40). Разом з тим, підпис ОСОБА_9 на даному документі суттєво різниться від підпису, вказаному в паспорті ОСОБА_9 (а.с. 55).
Зі свідчень, даних ОСОБА_9 (на момент судового розгляду ОСОБА_6В.) в судовому засіданні, слідує, що вона жодних документів за результатами перевірки не підписувала.
Крім того, судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду від 28.07.2008 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_9 (за протоколом про адміністративне правопорушення від 04.07.2008, складеним головним державним податковим ревізором-інспектором Сандригайло Д.О.) за ст. 155-1 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Надані відповідачем докази не є достатнім обґрунтуванням правомірності прийнятого рішення від 16.07.2008 №0006082303 і не спростовують доводів позивача, тією мірою, яка б була достатньою для прийняття судового рішення на користь податкового органу.
Враховуючи зазначені приписи закону, та суперечливість доказів, наданих відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування рішення від 16.07.2008 №0006082303, оскільки сам факт реалізації тютюнових виробів не є підтвердженим належними і допустимими доказами у справі.
З огляду на недоведеність факту реалізації позивачем тютюнових виробів, інші позовні вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є №113824.
Відповідачем не доведено у встановленому порядку наявності обмежень щодо застосування позивачем спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону №265 при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
Пунктами 1, 2 ст. 3 вказаного закону встановлений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видачі особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Тому висновок відповідача про порушення п.п. 1, 2 ст. 3 цього Закону, який став підставою прийняття спірного рішення від 16.07.2008 №0006072303, за наявності передбаченого цим Законом звільнення позивача від обов'язку застосування реєстраторів розрахункових операцій і розрахункових книжок не відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону №98 (за порушення якого винесено рішення від 16.07.2008 №0006092303) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Відповідно до ст. 7 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Враховуючи викладене, суд вважає, що і рішення від 16.07.2008 №0006092303 підлягає скасуванню і визнанню протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням наведених положень законодавства.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку зі складністю справи судом 03.03.2009 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06.03.2009 постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про застосування фінансових санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 від 16.07.2008 №0006082303 на суму 1700,00 грн.
Визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 від 16.07.2008 №0006072303 на суму 3010,00 грн.
Визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 від 16.07.2008 №0006092303 на суму 20,64 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.