вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
17.02.09Справа №2а-2869/08/4
о16:20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В., за участю представників сторін:
від позивача - Худзій Д.М.;
від відповідача - Кузьмін В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Силікон Трейд Плюс"
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК
про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 21.03.08 р.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом приватне підприємство «Силікон Трейд Плюс» (далі - ПП «Силікон Трейд Плюс», позивач) до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Ялта) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2008 року №0000812301/0, та зобов'язання ДПІ в м. Ялта видати відповідні листи та передати матеріали до Державного казначейства України для перерахування заявленого відшкодування податку на додану вартість у відповідності до заяви позивача від 22.02.2008 року. Заявою від 04.11.2008 року позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2008 року №0000812301/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість (по декларації за січень 2008 року) сформована за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум витрат, понесених позивачем у зв'язку із спорудженням об'єкту основних фондів; податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.03.2008 року №0000812301/0, яким зменшена заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість на 225496,00 грн. винесено з порушенням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) та інших вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 15.09.2008 закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, пояснив суду, що вважає податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2008 року №0000812301/0 таким, що прийнято з порушенням вимог актів законодавства України, оскільки витрати, понесені позивачем, на підставі яких сформовано податковий кредит в попередніх податкових періодах, пов'язані з спорудженням (будівництвом) основних фондів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові пояснення, вказав, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог закону. Позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки загальний обсяг поставок за попередні 12 місяців є меншим ніж заявлена до відшкодування сума ПДВ. Здійснення проектних робот для будівництва багатоквартирного житлового будинку (дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції АР Крим на виконання будівельних робіт № 45 від 26.02.2008 року) не можна віднести до будівництва основних засобів, оскільки основні фонди не введені в експлуатацію, та здійснені до отримання дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції АР Крим).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).
Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32798819 (а.с. 54), є платником податку на додану вартість (а.с. 139).
Позивачем, 20.02.2008 (вх. № 8976) надано до ДПІ в м. Ялта податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку сума податку в розмірі 225496,00 грн. Позивачем додано до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ і розрахунок суми бюджетного відшкодування.
На підставі наказу ДПІ в м. Ялта від 20.03.2008 № 159 і відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2008 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2008 року № 696/32798819/23-4. За висновками перевірки платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2008 року №0000812301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 225496,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що протягом останніх дванадцяти місяців суб'єкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 55697 грн., що є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування і вказано про порушення платником податків вимог п.п. «а» п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (а.с. 16).
Судом встановлено, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із підпунктами 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.
Позивач не оспорює висновків за актом перевірки в частині встановлення обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 місяців, менших ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, але посилається на те, що податковий кредит за попередні податкові періоди нарахований ним у зв'язку із спорудженням (будівництвом) основних фондів.
Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону про ПДВ термін «основні фонди» в цьому Законі розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 27.04.2007 року №126 позивачу дозволено виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва багатоквартирного багатофункціонального будинку на дільниці, розташованій за адресою м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку №3.
Дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим на виконання будівельних робіт позивачем отримано 26.02.2008 року.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.
В свою чергу, у Законі України «Про планування і забудову територій» зазначено, що він встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
Таким чином, норми Закону України «Про планування і забудову територій» застосовуються лише до планування, забудови та іншого використання територій і в жодному разі не впливають на визначення суми податкового кредиту або права на бюджетне відшкодування відповідно до Закону про ПДВ.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
З огляду на вищезазначене суд не приймає посилання відповідача на вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 376 Цивільного кодексу України, яка на обґрунтування заперечень проти позову.
Судом до матеріалів справи залучено наданий позивачем розрахунок суми ПДВ, сплаченої у попередніх податкових періодах контрагентам у ціні послуг (а.с. 20, 21), згідно з яким загальна сума податкового кредиту, сформованого у зв'язку із здійсненням будівництва об'єкту основних фондів складає 236635,55. З урахуванням суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 11139,42 грн. сума від'ємного значення становить 225496,13 грн. Зазначений розрахунок підтверджується даними акту перевірки (а.с. 15), згідно із яким порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в січні 2008 року перевіркою не встановлено.
Вказані в цьому розрахунку витрати позивача, пов'язані із будівництвом багатоквартирного багатофункціонального будинку на дільниці, розташованій за адресою м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку №3, в обґрунтування чого ним надані договори, розрахункові і платіжні документи (а.с. 23-126), які досліджені судом в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач не заперечував правильності розрахунку, зробленого позивачем і фактично не заперечував зв'язку зазначених витрат із будівництвом багатоквартирного багатофункціонального будинку на дільниці, розташованій за адресою м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку №3. Так само відповідач не заперечував і правильності доводів позивача щодо віднесення цього об'єкту до складу об'єктів основних фондів.
Заперечення відповідача і висновки за актом перевірки стосувались тієї обставини, що позивач не мав права здійснювати будівництво через відсутність відповідного дозволу, але зв'язку понесених витрат із здійсненням такого будівництва відповідачем не спростовано.
Зазначені доводи дозволили відповідачу дійти висновку, що позивач не вправі скористатись винятком із переліку осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 Закону про ПДВ.
Однак такий висновок не можна вважати обґрунтованим, а спірне рішення відповідача - таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень і способом, встановленим Конституцією і законами України, оскільки визначаючи механізм оподаткування і бюджетного відшкодування ПДВ, податковий орган застосував положення закону, який не підлягав застосуванню.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що за актом перевірки суб'єкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 55697 грн. Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 225496,00 грн., тобто на всю заявлену до відшкодування суму, навіть без врахування тієї її частки, яка відповідає підтвердженому перевіркою обсягу оподатковуваних операцій.
З даних підстав суд зауважує, що спірне рішення у будь якому разі не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача нечинним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.
У зв'язку зі складністю справи судом 17.02.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 23.02.2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті від 21.03.2008 №0000812301/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Силікон Трейд Плюс» судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.