вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
29.01.09Справа №2а-2490/08/5
17:13
Окружний адміністративний суд Ар Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю
позивача - ОСОБА_2 - НОМЕР_1;
представника відповідача - Скрильова Олена Володимирівна, дов № 11130/095 від 10.12.2008р. - головний спеціаліст-юрисконсульт;
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
про скасування рішення про накладення штрафу у сумі 680,00грн
Обставини справи: ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про скасування рішення № 1005 від 29.05.2008р. про застосування фінансових санкцій у сумі 680,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем припинена підприємницька діяльність у 2001 році, тому у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного рішення.
Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні на позов вказав, що позивач є фізичною особою-підприємцем зареєстрованим як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому був зобов'язаний у 2004-2007 роках надавати до управління розрахунки сум страхових внесків.
У судовому засіданні 29.01.2009р. позивач надав суду письмові пояснення у обґрунтування позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача суд,
ОСОБА_2 зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим № 115 від 16.05.1995р. як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з ЄДРПО України (а.с.28).
Як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний номер 15-11-1108.
Згідно з Актом № 87 від 05.05.08р. про несвоєчасну здачу звітності складеного відповідачем позивач не подавав до органів пенсійного фонду звітність за 2004, 2005, 2006 та 2007 роки (а.с.31).
На підставі зазначеного Акту відповідачем 29.05.2008р. прийнято Рішення № 1005 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, встановлені законодавством, яким до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 680,00 грн. (а.с.8).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 26.04.2005р. у справі №2-5/6355-2005 скасовано (припинено) державну реєстрацію суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Стосовно доводів позивача про те, що його статус фізичної особи-підприємця скасовано саме зазначеним рішенням господарського суду, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п.37 Положення “Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.05.1998року № 740, яке діяло до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, тобто до 01.07.2004року, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів:
особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством;
довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку;
довідки установ банків про закриття рахунків;
довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів;
оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
Зазначені документи позивачем державному реєстратору не надавалися.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Відповідно до преамбули Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”(далі Закон) цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч.1 ст.49 Закону суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Частиною 3 ст. 49 Закону передбачено, що державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Відповідно до п.5 ст.49 Закону порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Згідно підпункту 2 пункту 15 ст. 47 Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Із системного аналізу зазначених норм права виплаває, що внесення запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої особи є два різних запису, які несуть різні правові наслідки. В свою чергу рішення суду про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця є підставою для внесення запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, але власне не є припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Під час розгляду справи судом зроблено запит до Державного реєстратора Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про надання довідки про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі інформації щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 20.02.2008року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться ОСОБА_2 (а.с.25-26).
Стосовно винесення оскаржуваного рішення № 1005 від 29.05.2008р. суд вважає, що воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині застосування фінансових санкцій в сумі 510,00 грн. з наступних підстав.
Спеціальним Законом, який визначає правову основу, економічний механізм, організаційну структуру, розмір та порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення відповідача №1005 від 29.05.08р. було прийнято відповідачем на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якого за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З зазначеного рішення вбачається, що воно винесено за порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме за ненадання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004, 2005, 2006 та 2007 роки.
Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Однак, аналізуя зазначену норму законодавець розмежує поняття «нарахування» та «стягнення» недоїмки, пені та штрафів.
Таким чином, на нарахування поширюється ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У зв'язку з вищевикладеним у відповідача були відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004, 2005 та 2006 роки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
Позивач просить суд лише скасувати рішення № 1005 від 29.05.2008р., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення № 1005 від 29.05.2008р. про застосування фінансових санкцій у частині застосування фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до заявлених вимог.
Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.02.2009 року.
Керуючись ст.11, 122, 160-163,167 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 1005 від 29.05.2008р. у частині застосування фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.
В іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 2,55 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.