18.12.2018 Справа № 756/211/15-ц
Пр. №4-с/756/25/18
Ун. №756/211/15-ц
18 грудня 2018 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.
при секретарі - Марценюк А.І.
за участі: представників заявника - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників заінтересованих осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_5 на дії та рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович, ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними, скасування постанови,
У квітні 2017 року заявник ОСОБА_5 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства зі скаргою на дії та рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. у якій просив: визнати неправомірними дії державного виконавця, що полягають у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 22.03.2017 року виконавче провадження №52449363 щодо стягнення з ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 2 120 689 грн. 76 коп. та не надісланні її боржнику; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.03.2017 року ВП №52449363 Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т.
В обґрунтування скарги вказував, що у постанові про стягнення виконавчого збору зазначено, що 04.10.2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа №2/756/1652/15 виданого 22.07.2016 року Оболонським районним судом м. Києва про:
«Стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 04.08.2010 року у сумі 21 206 897 грн. 63 коп., яка складається з суми боргу 19 467 613 грн., та трьох процентів річних у розмірі 1 739 284 грн. 63 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_5, а саме на житловий будинок загальною площею 371,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.12.2014 року виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та на земельну ділянку загальною площею 0,0877 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.12.2014 року виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, за початковою ціною реалізації предмета іпотеки у сумі 11 048 240 грн. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження».
У вказаній постанові державний виконавець вказує, що «запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. І у зв'язку з тим, що боржником у наданий строк виконавчий документ не виконано» державний виконавець постановив стягнути з боржника ОСОБА_5 виконавчий збір у розмірі 2 120 689 грн. 76 коп.
При цьому, добровільно виконати рішення суду у встановленому у виконавчому листі та Постанові про відкриття виконавчого провадження порядку боржник не міг, оскільки продаж іпотечного майна на прилюдних торгах не залежить від волі боржника.
Своє волевиявлення щодо добровільного виконання рішення суду боржник здійснив, уклавши з стягувачем мирову угоду у виконавчому провадженні, за якою добровільно передав іпотечне майно, що було предметом виконавчого провадження у власність стягувача, що підтверджується мировою угодою визнаною 27.01.2017 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва.
За таких обставин, у виконавчому провадженні №52449363 виконавчий лист щодо продажу іпотечного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження не було виконано, також фактично не була стягнута жодна сума і передача майна відбувалася не за виконавчим листом.
Крім того, виконавчий збір у розмірі 10% (2 120 689 грн.) державний виконавець неправомірно обраховував від суми боргу 21 206 897 грн. 63 коп., яку згідно рішення суду було стягнуто з ОСОБА_8, а не з майнового поручителя ОСОБА_5, який якщо й відповідає за зобов'язаннями боржника то лише в межах вартості предмета іпотеки.
З огляду на зазначене, заявник вказує на грубі порушення державного виконавця, ігнорування положень Закону України «Про виконавче провадження» та просив суд розглянути скаргу в порядку ст. 383 ЦПК України.
У судовому засіданні представники заявника вимоги, викладені в скарзі підтримали та наполягали на розгляді скарги саме в порядку ЦПК України судом загальної юрисдикції вказуючи, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Представник стягувача підтримала скаргу та позицію заявника щодо підвідомчості розгляду скарги.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечила проти скарги та наполягала на закритті провадження у справі з посиланням на судову практику розгляду аналогічних скарг в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши, пояснення представників заявника, представників заінтересованих осіб дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім справ розгляд яких проводиться за правилами іншого судочинства.
За ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
У відповідності до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку передбаченому законом.
Постанова Великої Палати Верховного Суду у цивільних справах від 28.11.2018 р., справа № 2-01575/11, провадження №14-425цс18, (оприлюднено - 10.12.2018,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78376897).
Предметна і суб'єктна юрисдикція у справі за скаргою ТОВ на постанову державного виконавця про стягнення штрафу (ШтеликС.П.,12.09.2018,№61 32020св18, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76076982).
Позиція ВП:
…імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
З системного аналізу норм ЦПК України вбачається, що висновки ВС мають враховуватись щодо застосування норм права.
Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
В зв'язку з цим, враховуючи, що скарга виникла з приводу дій державного виконавця, що полягають у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та оскарження вказаної постанови, провадження у справі слід закрити, оскільки дана скарга не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
За п.1, ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність закриття провадження у справі, оскільки дані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст. 19, 242, 287 КАС України, ст.ст. 19, 447, п.1, ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_5 на дії та рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович, ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними, скасування постанови - закрити.
Роз'яснити, що підсудність розгляду даної скарги відноситься до адміністративної юрисдикції.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.В. Шевчук