Іменем України
26 грудня 2018 року
Київ
справа №817/893/16
адміністративне провадження №К/9901/19680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 (головуючий суддя: Шарапа В.М.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя: Жизневська А.В, судді: Котік Т.С., Охрімчук І.Г.)
у справі № 817/893/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - СПД, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 15.03.2016 № 0000592205 у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилалась на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957», якою змінився розмір мінімальної оптово-відпускної і роздрібної ціни на окремі види алкогольних напоїв, була визнана незаконною та нечинною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 у справі № 826/17459/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 1 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон № 481/95-ВР), ст.ст. 7. 11, 69, 79, 71, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). За доводами касаційної скарги, судами під час судового розгляду не були витребувані документи, які підтверджують факт порушення норм Закону № 481/95-ВР, а саме: фіскальний звітний чек від 01.09.2015 № 5765 та накладну від 25.08.2015 № 2500. Також, позивач посилається на те, що на дату проведення перевірки постанова КМ України, якою встановлювались мінімальні ціни на алкогольні напої, була визнана незаконною у судовому порядку.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право надання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 10000,00 грн. згідно з оспорюваним рішенням від 15.03.2016 № 0000592205, стали висновки акту фактичної перевірки від 03.03.2016 № 43/17-00-22-05-3297914789. За висновками цього акту позивачем порушені норми ст. 18 Закону № 481/95-ВР та постанови КМ України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 № 957 (далі - Постанова № 957), у зв'язку зі встановленням факту реалізації 01.09.2015 пляшки шампанського «Совєтское» 0,75 л за ціною, нижчою за встановлену мінімальну - 47,00 грн.
Відповідно до абзацу одинадцятого частини 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Частиною 10 ст. 18 цього Закону надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
На виконання цієї норми КМ України прийнято постанову № 957, якою було затверджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Постановою КМ України від 17.06.2015 № 426 до Постанови № 957 були внесені зміни та змінився розмір мінімальної оптово-відпускної і роздрібної ціни на окремі види алкогольних напоїв, зокрема з 01.09.2015 роздрібна ціна на вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 встановлена у 49,9 грн.
Постанова № 426 була предметом судового розгляду за наслідками якого постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, було визнано незаконною та нечинною. При касаційному оскарженні цих судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 було зупинено виконання постанови суду першої інстанції до розгляду справи судом касаційної інстанції. За наслідками касаційного розгляду вказані судові рішення були залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробили правильний висновок, що постанова № 426 була чинною до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 - 11.02.2016, а враховуючи те, що факт порушення був вчинений 01.09.2015, то позивач мав дотримуватися встановлених постановою № 426 норм щодо мінімальної ціни.
Не можуть бути наслідком скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій посилання позивача на незадоволення його клопотання про витребування документів, які підтверджують факт порушення норм Закону № 481/95-ВР, а саме: фіскальний звітний чек від 01.09.2015 № 5765 та накладну від 25.08.2015 № 2500. Не витребування цих доказів судом було одним із доводів апеляційної скарги та всупереч нормам ст. 195 КАС України не знайшли свого відображення в ухвалі апеляційного суду. Разом із тим, відсутність таких доказів, з огляду на відсутність оспорення з боку позивача факту порушення норм Закону № 481/95-ВР, не призвело до неправильного вирішення спору. Більше того, підставою позову у суді першої інстанції були виключно доводи позивача про визнання незаконною та нечинною Постанови № 426 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 - клопотання про витребування доказів, зокрема і фіскального звітного чеку від 01.09.2015 № 5765 та накладної від 25.08.2015 № 2500 з обґрунтуванням неможливості їх подання самостійно, матеріали справи не містять .
Відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України (у редакції. чинній на дати прийняття оскаржуваних судових рішень), обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування або огляд доказів, у силу норм частини 2 ст. 353 КАС України (у редакції. чинній на дату ухвалення цієї постанови), є підставою для скасування судових рішень у випадку, коли таке порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказане порушення судами норм КАС не призвело до таких наслідків.
Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко