Іменем України
26 грудня 2018 року
Київ
справа №806/1555/16
адміністративне провадження №К/9901/19836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
на потанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя: Євпак В.В., судді: Капустинський М.М., Мацький Є.М.)
у справі № 806/1555/16
за позовом Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0000751403 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 94091,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0000751403 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 94091,00 грн.
У касаційній скарзі ГУ ДФС у Житомирській області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм підпункту 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39, частини 3 пункту 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини 1 ст. 71, частини 3 ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги подання позивачем уточнюючого розрахунку до звіту про контрольовані операції, в якому відображаються операції, які не були відображені у звіті не звільняє позивача від відповідальності, встановленої пунктом 120.1 ст. 120 ПК.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 94091,00 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2016 № 28/6-30-14-03-32265502. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 39.2.1 пункту 39.2, підпунктів 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України, а саме: невключив до звіту за 2015 рік контрольованої операції з ГП «ТИРОТЕКС» (Молдова) на загальну суму 9409098,00 грн., чим занижено загальну суму контрольованих операцій за 2015 рік на цю суму.
У судовому процесі встановлено, що 04.05.2016 позивачем подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік, в якому відображена загальна сума контрольованих операцій у розмірі 85536953,00 грн. із двома сторонами таких контрольованих операцій («Grolitsch & Grolitsch Handels GmbH» та «Eurogold Service Zumbuehl &Cu Trade Agency»). У подальшому, 08.07.2016, позивачем подано звіт з позначкою «уточнюючий» за 2015 рік в якому самостійно підприємством виправлено помилку і зазначено контрольовану операцію позивача з ГП «ТИРОТЕКС» (Молдова) на загальну суму 9409098,00 грн.
Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 120.3 ст.120 ПК України встановлено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції.
Згідно пункту 3 Порядку складання звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 січня 2016 року № 8 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2016 р. за N 187/2831), у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: звіт з позначкою "звітний новий" у разі подання нового Звіту про контрольовані операції до 01 травня року, що настає за звітним; звіт з позначкою "уточнюючий" (далі - уточнюючий Звіт) у разі його подання після 01 травня року, що настає за звітним.
Застосовуючи вказані правові норми, апеляційний суд при задоволенні позову, зробив висновок, що подання позивачем уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік, яким було доповнено попередньо поданий звіт контрольованою операцією з ГП «ТИРОТЕКС» (Молдова) на загальну суму 9409098,00 грн. є виконанням ним обов'язку, встановленого підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України. За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій, визначених пунктом 120.3 ст. 120 ПК є неправомірним.
Однак, із такими висновками апеляційного суду не можна погодитися, оскільки вони суперечать правильному змісту правового регулювання.
Норма пункту 120.3 ст. 120 ПК встановлює форму відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1 % за не належне виконання платником податків свого обов'язку, передбаченого підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України, щодо звітування перед контролюючим органом про контрольовані операції. При цьому, окрім встановлення змісту такого обов'язку, нормою підпункту 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України, поміж іншим встановлено також і строк його виконання - до 1 травня року, що настає за звітним. Тобто законодавцем чітко встановлено строк, у межах якого платником податків має бути подано звіт про контрольовані операції. При цьому, під виконанням такого обов'язку законодавцем презумується його належне виконання, зокрема і в частині повного відображення всіх контрольованих операцій у строк до 1 травня року, що настає за звітним. Неналежне виконання такого обов'язку тягне за собою застосування штрафних санкцій, встановлених пунктом 120.3 ст. 120 ПК.
Отже, апеляційним судом було помилково ототожнено виправлення позивачем показників звіту про контрольовані операції шляхом подачі уточнюючого звіту із належним виконанням платником податків обов'язку, встановленого підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 ст. 39 ПК України. Висновки суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм.
З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко