Справа № 283/2879/18
Провадження №4-с/283/5/2018
24 грудня 2018 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Міхненка С.Д.
за участю
секретаря - Ільніцької С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ОСОБА_2, а саме про визнання незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02 грудня 2018 року,-
14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_2
Посилається на те, що 24 квітня 2018 року Малинським районним судом Житомирської області було ухвалено рішення по справі № 283/2357/17-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ « Дельта банк » ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2006 року № 06/2006/км-756/тт-261 в розмірі 340264,61 грн.
На підставі рішення суду, 30 липня 2018 року виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 340264,61 грн.
02 грудня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Вищезазначеною постаново накладено арешт також на рахунок № 4149497855151363.
Відповідно до довідки АТ « Приватбанк » на рахунок № 4149497855151363 зараховується ОСОБА_1 заробітна плата від Управління освіти ДП.
Статтею 43 Конституції України передбаченого , що право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.
З вищезазначених підстав просить скаргу задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явились, в заяві, яку направили до суду просять розглянути скаргу без їх участі, вимоги викладені в скарзі підтримують повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що у приватного виконавця ОСОБА_2 знаходиться на виконанні виконавче провадження № 57633519 з примусового виконання виконавчого листа № 283/2357/17, виданого Малинським районним судом Житомирської області 30 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» » в особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ « Дельта банк » ОСОБА_3В заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2006 року № 06/2006/км-756/тт-261 в розмірі 340264,61 грн.
19 листопада 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та ніші доходи боржника, а 02 грудня 2018 року постанову про арешт коштів боржника. ( а.с.5,7).
Відповідно до постанови від 02 грудня 2018 року накладено арешт на рахунки боржника в тому числі і рахунок № 4149497855151363.
Довідкою АТ « Приватбанк » від 11 грудня 2018 року підтверджується, що на рахунок № 4149497855151363 зараховується заробітна плата ОСОБА_1 від Управління освіти ДП. ( а.с.8).
ОСОБА_1 в обґрунтування скарги зазначила, що з неї у відповідності до постанови приватного виконавця від 19 листопада 2018 року звернуто стягнення на заробітну плату в розмірі 20% в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а у відповідності до постанови від 02 грудня 2018 року вона повністю позбавлена можливості отримувати заробітну плату, яка є єдиним джерелом є доходів.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
До поточних рахунків із спеціальним режимом належать рахунки відкриті в порядку наступних законів:
1) Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV. в редакції від 15.04.2017;
2) Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР, в редакції від 01.01.2017;
3) Закон України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» від 24.06.2004 № 1868- ІV, в редакції від 05.10.2016;
4) Закон України «Про ринок природного газу від 09.04.2015 № 329-VІІІ, в редакції від 01.11.2016:
5) Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХIV, в редакції від 01.01.2017;
6) Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 № 1039- ХIV, в редакції від 01.01.2015.
Так, чинним законодавством України не передбачено, що рахунок на який нараховується заробітна плата відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання чи спеціального рахунку. Також, законодавством не встановлено заборон щодо звернення стягнення на заробітну плату.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Кодексом законів України про працю та Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежності від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємств здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
В судовому засіданні було встановлено, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника у приватного виконавця не було відомостей, що на відповідний рахунок боржника зараховується саме заробітна плата з підприємств з якими він перебуває у трудових відносинах як і заявником не було надано приватному виконавцю доказів того, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання.
Так, суд приходить до висновку, що приватний виконавець ОСОБА_2 діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень.
Однак, враховуючи те, що наявність арешту на рахунку, на який здійснюється зарахування заробітної плати унеможливлює виконання рішення суду, а також те, що наявність вказаного арешту призведе до порушення гарантованих Конституцією України прав ОСОБА_1 на оплату праці, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За змістом роз'яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,260,354, 447,449,451 ЦПК України, ст. ст.18,48,52,57,59,68,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_2 скасувати, вчинений в межах виконавчого провадження № 57633529 арешт коштів ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», що знаходяться на рахунку (картка/рахунок № 4149497855151363), який призначений для виплати заробітної плати та накладений постановою про арешт коштів боржника від 02 грудня 2018 року.
У задоволені решти скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 24 грудня 2018 року.
Суддя: ОСОБА_4