про відмову у відкритті апеляційного провадження
03 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3710/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Большакової О. О.
суддів -Глушка І. В.
Макарика В. Я.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 813/1123/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900514534256 вручено скаржнику 14 грудня 2018 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали 02 січня 2019 року скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що оскільки справа розгядалась за його відсутності, повний текст рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 на адресу його проживання не надсилався, а був отриманий його представником за довіреністю, який не являвся учасником справи та який повідомив його в телефонному режимі, що його позовні вимоги задоволені, а зі змістом судового рішення від 24.04.2018 він особисто ознайомився лише 13.11.2018, після того як зрозумів, що його права належним чином чином не захищені. Тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а недостатність правової допомоги не може бути перешкодою у доступі до правосуддя.
Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Доводи апелянта про його необізнаність із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 є безпідставними з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 7 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Згідно матеріалів справи, копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 отримано представником скаржника згідно наявної в матеріалах справи заяви 21.06.2018 (а.с. 30), згідно приєднаних до апеляційної скарги копій супровідного листа від 02.05.2018, конверта та витягу з реєстру поштових відправлень зазначена копія рішення суду отримана представником апелянта 05.05.2018.
Крім того, 27.06.2018 представником позивача ОСОБА_5 подано в порядку ст. 382 КАС України заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви.
19.07.2018 ОСОБА_4 особисто подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, у описовій частині якої детально описується резолютивна частина рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 (а.с. 41-44).
Це свідчить про те, що він був ознайомлений із суттю судового рішення, а твердження апелянта про те, що він не ознайомлювався із змістом апеляційної скарги, а лише підписав таку не заслуговують на увагу.
Враховуючи зазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про те, що він дізнався про часткове задоволення його позовної заяви лише після того, як він особисто 13.11.2018 ознайомився зі змістом рішення суду від 24.04.2018 року не відповідають дійсності.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Отже, позивач повинен був також вживати заходів для належної обізнаності із текстом судового рішення, яким вирішено його спір.
Враховуючи, що копію рішення було отримано представником позивача, останній мав можливість ознайомитися з текстом судового рішення.
Крім того, зазначене рішення було опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, враховуючи те, що позивачу було відомо про вирішення судової справи і він знав суть рішення, об'єктивних перешкод у ознайомленні з його текстом в повному обсязі у позивача не було, а тому з огляду на значний проміжок часу за спливом якого було оскаржено судове рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для поновлення строку немає.
Враховуючи зазначене, заявлені у клопотанні про поновлення строку для подання апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Тому, строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_4 строку апеляційного оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 813/1123/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. О. Большакова
судді І. В. Глушко
В. Я. Макарик