03 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2576/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2018 року (головуючого судді Крупінської С.С.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у справі №161/9388/18, провадження №2-а/161/410/18 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №3 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції Молочко Сергія Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 14.06.2018 звернувся в суд з позовом до поліцейського роти №3 УПП у Волинській області старшого сержанта поліції Молочко Сергія Віталійовича в якому просить визнати дії поліцейського роти №3 БУПП у Волинській області ДПП старшого сержанта поліції Молочко Сергія Віталійовича протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №531478 від 01.05.2018, винесену щодо нього, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення прийняте при недоведеності відповідачем обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції без достатніх аргументів визнав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести постанову про задоволення позову.
Відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи та не забезпечено явку в судове засідання апеляційного суду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), також представник позивача направила до апеляційного суду клопотання про проведення засідання без участі сторони апелянта.
Згідно із частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови про адміністративне правопорушення серії АР № 531478 від 01.05.2018, ОСОБА_1 в м. Луцьку по вул. Карпенка Карого керуючи транспортним засобом, користувався засобом мобільного зв'язку, тримаючи його в руці та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив підпункти 2.9 «д», 2.3 Правил дорожнього руху України. За цим фактом ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 та частиною 5 статті 121 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із частиною 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Відповідно до підпункту «д» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до матеріалів відеофіксації з нагрудної камери інспекторів поліції під час складення та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений, оскільки керуючи транспортним засобом користувався засобом мобільного зв'язку, тримаючи його у руці та не був пристебнутий ременем безпеки, що є порушенням Правил дорожнього руху та за що передбачені санкції встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення, позивач стверджував, що не користувався засобом мобільного зв'язку, а лише брав його і заперечив те, що він керував транспортним засобом без ременя безпеки та пояснив, що був пристебнутий ременем безпеки під час керування транспортним засобом і тільки після зупинки його автомобіля працівниками поліції відстебнув його. Крім того у судовому засіданні в суді першої інстанції позивач не заперечував тримання в руці телефону, зазначивши що він ним не користувався, тобто не розмовляв і стверджував, що він був пристебнутий ременем безпеки під час керування транспортним засобом і тільки після зупинки його автомобіля працівниками поліції відстебнув його, щоб вийти до працівників поліції.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено, який конкретно характер має носити користування засобом зв'язку, тобто заборонено будь-яке користування засобом зв'язку, у спірних правовідносинах - мобільним телефоном, тримаючи його в руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання до яких позивач не належить). При цьому за сам факт користування засобами зв'язку, тримаючи їх в руці, законодавцем передбачена відповідальність у виді штрафу, без визначення мети користування.
Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях позивача є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки з наданих до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що на час зупинки працівниками поліції позивач не був пристебнутий, а згідно його пояснень він тримав мобільний телефон, що спростовує його доводи в апеляційній скарзі, щодо «не врахування доказів, які не вказані у постанові та не може бути достовірним та достатнім доказом», адже такі суд апеляційної інстанції враховує, оскільки вказаний запис містить пояснення ОСОБА_1, відповідно до яких він підтверджує факт вчинення порушення, а згідно статті 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, вина позивача є доведеною, а накладення на нього адміністративного стягнення правомірним, а тому дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Доводи скаржника на те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення суперечить наявному в справі відеозаписі в якому він вчинення такого не заперечує, а саме тримання засобу мобільного зв'язку, а також вказує в позовній заяві, що «брав в руки мобільний телефон, тримав його певний час (буквально секунди)», а інші його доводи суд критично оцінює, оскільки такі є безпідставним та необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам справи та на думку суду дані з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2018 року у №161/9388/18, провадження №2-а/161/410/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль