Справа № 2540/2794/18 Суддя першої інстанції: Падій В.В.
02 січня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Відповідач, Сосницьке ОУПФ) про:
- визнання протиправним рішення Сосницького ОУПФ від 19.06.2018 року № 7 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції і внаслідок цього став особою з інвалідністю;
- зобов'язання Сосницького ОУПФ провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції і внаслідок цього став особою з інвалідністю, з 15.06.2018 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи поза межами проходження дійсної строкової служби, то відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у той час я положення п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на спірні правовідносини не поширюються.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_1 , маючи статус військовослужбовця, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на перерахунок пенсії. Крім того, наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції про можливість перерахунку пенсії виключно військовослужбовцям строкової військової служби.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 30.11.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Сосницьке ОУПФ просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. При цьому наголошувало, що під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції ОСОБА_1 не проходив строкову військову службу, а відтак правові підстави для перерахунку пенсії згідно ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 , виданими Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с. 12).
ОСОБА_1 з 09.05.1978 року по 27.05.1980 року проходив дійсну строкову військову службу, а з 21.08.1986 року по 26.11.1986 року - приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується випискою з військового квитка від 09.05.1978 року серії НОМЕР_3 (а.с. 8-10, 33) та архівною довідкою Центрального архіву Управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 24.10.1997 року № 3/31-К-1494 (а.с. 28).
Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2018 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 11).
За наслідками розгляду даної заяви рішенням Сосницького ОУПФ від 19.06.2018 року №7 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено, оскільки участь останнього у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не мала місце під час проходження дійсної строкової служби, про що Позивача повідомлено листом від 19.06.2018 року №699/05 (а.с. 6).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.05.2018 року у справі №820/1148/18, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи поза межами проходження дійсної строкової служби, що унеможливлює перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 59 Закону у редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року, пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У порівнянні з попередньою редакцією статті 59 Закону з 01.10.2017 року було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, як вірно підкреслив суд першої інстанції, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Враховуючи вищезазначене, положення ч. 3 ст. 59 Закону передбачають, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №820/1148/18 при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі як зразковій.
Як було встановлено раніше та не спростовується учасниками справи, ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 21.08.1986 року по 26.11.1986 року у складі військової частини №3217 (а.с. 28). Проте, дійсну строкову службу в армії під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Позивач не проходив, оскільки, як було встановлено раніше, таку службу ОСОБА_1 проходив з 09.05.1978 року по 27.05.1980 року.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС під час спеціальних зборів, які відбувалися поза межами проходження ним дійсної строкової служби, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Апелянт, стверджуючи про наявність у нього права на перерахунок пенсії на підставі вказаних вище положень Закону, не врахував, що статтею 59 Закону врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. Натомість питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, саме положеннями даної статті Закону не визначено.
Крім того, судовою колегією враховується, що пунктом 9-1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином положення п. 9-1 Порядку № 1210 зважаючи на зміст ч. 3 ст. 59 Закону до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
За таких обставин, враховуючи, що Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, останній не набув права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, у зв'язку з чим Сосницьке ОУПФ правомірно відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 02» січня 2019 року.