ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/11406/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- зобов'язання відповідача провести позивачу в межах позовної давності індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4% з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому у здійсненні починаючи із 01.01.2014 індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Ухвалою суду від 23 липня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
26 вересня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію.
При обчисленні пенсії позивачу при визначенні коефіцієнту страхового стажу була застосована величина оцінки одного року страхового стажу 1,35%.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію його пенсії помісячно з 01.01.2014р. по жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 226,4% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта стажу застосовується до його пенсії.
Листом від 04.06.2018р. №12977/02/К-682 відповідач відмовив у проведенні індексації, мотивуючи це тим, що розмір підвищення грошового доходу позивача перевищує суму індексації, що склалась у місяці доходу.
Вважаючи протиправними дії відповідача та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року, відповідно до ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
За змістом статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, було внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» шляхом підвищення порогу індексації з 101 до 103 відсотків.
Таким чином, наведеними нормами визначено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації. Підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016р.) і 103 відсотка (після 01.01.2016р.).
У той же час, 28 грудня 2014 року до Закону № 1282-ХІІ були внесені зміни, зокрема доповнено ст. 5 частиною 6 такого змісту: "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік".
Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону № 1282-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.
Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не визнані неконституційними.
Таким чином, з 01 січня 2015 року проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), відповідно до п. 3 якого (у редакції від 24.03.2008 , чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Так, індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати.
За приписами абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
З вищевказаного вбачається, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року по справі № 21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв'язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться. Таким чином, підстав, які ґрунтувалися б на законі, для здійснення індексації пенсії немає.
Разом з тим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, оскільки він є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, а вимоги прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015,2016,2017 роки" не визнані неконституційними.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Бюджетами Пенсійного фонду України на 2014, 2015, 2016, 2017 роки взагалі не закладено коштів на проведення індексації пенсії.
Згідно з п. 4 Порядку перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року № 795, перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводиться шляхом збільшення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, зазначеної у п. 3 цього Порядку, на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. Зазначений коефіцієнт визначається щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що оскільки, Кабінет Міністрів України не визначив коефіцієнт зростання середньої заробітної плати (доходу) Україні, тому суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування".
Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4 %, задоволенню не підлягає.
Щодо посилань позивача на той факт, що частина 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» про проведення індексації в порядку передбаченому Кабінетом міністрів України, визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд зазначає наступне.
Дійсно Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни внесені в статтю 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Однак суд зазначає, що самі положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Кабінетом міністрів України від 17.07.2003 №1078 не конституційними не визнані, та не протирічать, на думку суду, положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині взаємодії при обчисленні індексації пенсій, та є чинними на час розгляду адміністративної справи.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 мотивовано виключно незаконністю внесення змін в Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Також суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування вимог, на рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 758/9406/16-а, № 754/3626/17 є помилковим, оскільки не співпадає предмет спору, в даній судовій справі загальне право позивача на індексацію пенсії не заперечується.
Верховний Суд України у своїй постанові від 08 вересня 2015 року № 21-606а15, постановленій у порядку перегляду з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зазначив, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV); додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача провести індексацію є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.
Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав законної сили 11.10.2017.
Проте, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Відтак вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при нарахуванні та виплаті пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін