ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/10833/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за віком, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013, на підставі довідки про заробітну плату від 01.06.2018р. №187;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ у розмірі 90% заробітної плати за грудень 2015 року на підставі довідки Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.06.2018р. №187 без обмеження граничним розміром пенсії та виплатити різницю з урахуванням вже виплаченої пенсії за минулий період з 01.12.2015р.
Ухвалою суду від 13 липня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
17 вересня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 перебуває як пенсіонер на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.
Перед звільненням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, позивач обіймав посаду начальника відділу з загально-організаційних питань Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва, правонаступником якої є Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація. Обчислення розміру пенсії здійснено у розмірі 90% заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату з останнього місця роботи.
18 червня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням розмірів посадових окладів державних службовців з 01.12.2015 та надав довідку №187 від 01.06.2018р.
Листом №23639/03від 19.06.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в перерахунку пенсії, оскільки Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 не передбачено проведення перерахунку пенсії державним службовцем, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду, за захистом своїх прав.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (надалі по тексу також - Закон №3723-ХІІ) у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Пунктами 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» в редакції, яка була чинною до 15.12.2015 року, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 був виключений, п. 5 - змінений.
Згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Слід зазначити, що 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, у зв'язку з чим норми Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до положень ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, яка набрала чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» по іншому урегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Таким чином, ураховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від № 889-VIII від 10.12.2015, а також положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Судом також ураховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, у якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
У свою чергу, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що відповідно до ст. 22 Конституції України відмова пенсійного органу в здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається судом до уваги, оскільки на момент звернення позивача за перерахунком пенсії державного службовця, норми якими було урегульоване пенсійне забезпечення державних службовців не містили поняття «перерахунку пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою».
У свою чергу, Кабінет Міністрів України був повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а тому наслідки зміни до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, не відносяться до компетенції відповідача.
Водночас, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку вона отримувала до цього, тобто, не відбулося звуження обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавлення права на соціальний захист.
Також, необхідно зазначити, що Пленум Верховного Суду України № 16 від 16.09.2016, розглянувши подання голови Верховного Суду України про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з таким поданням, з огляду на те, що згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VІІІ) утратив чинність.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії), не є підставою для застосування вже недіючих норм Законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Аналогічний висновок щодо застосування наведених положень ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 280/515/17, від 15.08.2018 у справі № 766/903/17, від 03.10.2018 у справі №635/5078/16-а, від 10.10.2018 у справі № 404/3227/16-а.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки законодавством України, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку, в зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, зважаючи на практику Верховного Суду України та Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін