ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/6133/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»
доГоловного управління ДФС у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 0006691404,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - ТОВ «Біогазенерго», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 0006691404.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/6133/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначає, що договір про надання позики від 19.08.2013 № 1/08, укладений між ним та компанією «Welenata Services LTD», не відповідає критерію контрольованої операції, вказаному в акті перевірки.
Крім того, на думку позивача, визнання відповідачем Європейського банку реконструкції та розвитку пов'язаною особою ТОВ «Біогазенерго» є помилковим та суперечить нормам міжнародного права, яке у відносинах з іноземним елементом має обов'язково враховуватись, у зв'язку із чим, позивач вважає неправомірним визнання відповідачем договору про надання позики від 20.08.2013 № 44789 контрольованою операцією.
Відтак, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення, безпідставними.
У зв'язку із чим, позивач просить оскаржуване рішення скасувати як протиправне та прийняте внаслідок акту перевірки, що суперечить законодавству.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, в повній мірі відображає факт порушення позивачем норм податкового законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі наказу від 30.01.2018 № 183 ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Біогазенерго» (код за ЄДРПОУ 33593431) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 19.02.2018 № 105/10-36-14-04/33593431.
Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції ТОВ «Біогазенерго» по взаємовідносинам з нерезидентом «Європейський банк реконструкції та розвитку» (Велика Британія) та нерезидентом «Welenata Services LTD» (Кіпр) за 2015 рік.
За результатами розгляду заперечення до акта перевірки висновки щодо встановених порушень відповідачем залишено без змін.
16.03.2018 ГУ ДФС у Київській області на підставі акту перевірки від 19.02.2018 № 105/10-36-14-04/33593431 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006691404, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.4 статті 120 Податкового кодексу України за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, ТОВ «Біогазенерго» визначено суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 365400,00 грн.
Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.
Згідно із підпунктом 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 2016 року) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів нерезидентів.
Відповідно до підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Згідно матеріалів справи, між позивачем (за договором - позичальник) та юридичною особою - нерезидентом «Welenata Services LTD» (юридична особа, створена за законодавством республіки Кіпр, реєстраційний номер 286622) (за договором - позикодавець), укладено договір від 19.08.2013 № 1/08 про надання позики. Предмет договору: позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику в розмірі, визначеному в пункту 3.1 Договору, а позичальник зобов'язується використати її відповідно до умов Договору і повернути позику позикодавцю у визначений Договором строк та сплатити відсотки. Цільове призначення: позика надається позичальнику для поповнення обігових та інвестиційних коштів позичальника. Розмір позики: згідно із пунктом 3.1 позика за Договором складає суму в розмірі 2485467 євро 00 центів; валютою, в якій позика надається позичальнику, є Євро. Позика надається строком на 15 років. Позичальник повинен повернути основну суму позики не пізніше 20.09.2028. Позичальник повинен повернути основну суму в валюті позики. Позика надається під відсотки в розмірі 11 відсотків річних. Нарахування відсотків здійснюється в момент повернення позики чи її частини. Позичальник сплачує відсотки разом з поверненням позики. Обслуговування операцій за договором про надання позики від 19.08.2013 № 1/08 здійснюється АТ «Укрексімбанк».
Крім того, між позивачем (за договором - позичальник) та Європейським банком реконструкції та розвитку (за договором - позикодавець) міжнародною організацією, заснованою на підставі угоди, з місцезнаходженням головного офіса за адресою: Ван Іксчейндж Сквеар, Лондон ЕС2А 2JN, Об'єднане королівство (ЄБРР) укладено договір від 20.08.2013 № 44789 про надання позики, відповідно до положень якого ЄБРР хоче надати в кредит, а позичальник хоче позичити 15500000 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) Євро на умовах, викладених у Договорі, з яких 9900000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч) Євро фінансуватимуться за рахунок звичайних основних коштів ЄБРР (далі - кошти ЄБРР) і 5600000 (п'ять мільйонів шістсот тисяч) Євро за рахунок спеціальних коштів з субрахунку CTF Спеціального Фонду СІF, яким управляє ЄБРР (далі - кошти Спеціального Фонду СІF). Дотримуючись положень Договору і на викладених у ньому умовах ЄБРР погоджується надати позичальнику в кредит суму, яка не перевищує 15500000 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) Євро і складається з: 1-го траншу кредиту в розмірі, який не перевищує 9900000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч) Євро і асигнується з коштів ЄБРР, та 2-го траншу кредиту в розмірі, який не перевищує 5600000 (п'ять мільйонів шістсот тисяч) Євро і асигнується з коштів Спеціального Фонду СІF. Обслуговування операцій за кредитним договором від 20.08.2013 № 44789 здійснюється АТ «Укрексімбанк».
У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем нараховано:
- відсотки у сумі 269447,24 Євро (в гривневому еквіваленті 6619443,57 грн.) по позиці, яка надана нерезидентом «Welenata Services LTD»;
- відсотки у сумі 723035,56 Євро (в гривневому еквіваленті 17130336,44 грн.) по позиці, яка надана нерезидентом Європейський банк реконструкції та розвитку.
Наведене свідчить, що обсяг операцій позивача за 2015 рік перевищує 5 млн гривень (за вирахуванням непрямих податків) по кожному із зазначених контрагентів.
Також контролюючим органом встановлено та не заперечується позивачем, що річний дохід позивача за 2015 рік складає 263171000,00 грн., що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (уточнююча декларація з податку на прибуток за 2015 рік, реєстраційний № 9276985611 від 23.06.2017).
При цьому, сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (пункт 140.2 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу) згідно даних додатку РІ, реєстраційний № 9276985610 від 23.06.2017 до рядка 03РІ (код рядка 04) уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік задекларовано різниці, на які збільшується фінансовий результат в розмірі 23749780,00 грн. (6619443,57 грн. + 17130336,44 грн.).
Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язаними визнаються юридичні та (або) фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням певних критеріїв визначених:
а) для юридичних осіб;
б) для фізичної особи та юридичної особи;
в) для фізичних осіб.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вплив на юридичну особу може здійснюватись:
- через володіння її корпоративними правами (одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків);
- шляхом контролю її органів управління (одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів, 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради тощо);
- через фінансову залежність (сума всіх наданих кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги перевищує у 3,5 раза (для фінансових установ - більше ніж у 10 разів) перевищує суму власного капіталу).
В даному випадку, сторонами не заперечується, що сума кредиту, отриманого позивачем від Європейського банку реконструкції та розвитку в розмірі 15500000 Євро перевищує суму власного капіталу позивача, який становить 63001186,87 грн., більше ніж у 3,5 раза.
Таким чином, вбачається висновок, що позивач та Європейський банк реконструкції та розвитку в контексті спірних правовідносин є пов'язаними особами з огляду на положення підпункту підпункту «а» 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Натомість, позивачем заперечується те, що він та юридична особа - нерезидент «Welenata Services LTD» є пов'язаними особами з огляду на положення підпункту «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки розмір позики, наданої компанією «Welenata Services LTD» (2485467,00 Євро) не перевищує у 3,5 раза розмір власного капіталу ТОВ «Біогазенерго» (63001186,87 грн.).
При цьому, як визначено статутом позивача, копія якого міститься в матеріалах справи, єдиним учасником підприємства є компанія «Велената Сервісиз ЛТД».
Розмір частки компанії «Велената Сервісиз ЛТД» («Welenata Services LTD») як учасника ТОВ «Біогазенерго» становить 63001186,87 грн., що складає 100 % статутного капіталу.
Відтак, наведеним спростовуються доводи позивача про те, що він та юридична особа - нерезидент «Welenata Services LTD» є непов'язаними особами з огляду на положення підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у позивача подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за 2015 рік.
Враховуючи ту обставину, що останній день строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік (01.05.2016) припадає на вихідний день, останнім днем такого строку, з огляду на вимоги пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, вважається 04.05.2016.
Натомість, позивачем звіт про контрольовані операції за 2015 рік було подано 15.01.2018, реєстраційний № 9277008165.
Відповідальність за несвоєчасне подання платником податку звіту про контрольовані операції визначена статтею 120 Податкового кодексу України.
Так, згідно із пунктом 120.4 статті 120 Податкового кодексу України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
З огляду на те, що позивачем порушено строк подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, контролюючий орган обґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 365400,00 грн. (1218,00 грн. х 300).
Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік здійснено у межах норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення від 16.03.2018 № 0006691404 про застосування штрафних фінансових у розмірі 365400,00 грн. є правомірним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від від 16.03.2018 № 0006691404 контролюючим органом прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; обґрунтовано, тобто на підставі нормативно правових актів, які передбачали обов'язок позивача вчинити певні дії (подати звіт про контрольовані операції); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (код ЄДРПОУ 33593431, 07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Розважівська, 192) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін