ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/9143/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Козловій І.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного
контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій, скасування приписів від 01 червня 2017 року,
за участю:
від позивача, ОСОБА_3,
від відповідача, Сидора Ю.Г.,
Обставини справи:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (далі - Департамент ДАБІ м. Києва) з вимогами про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів по АДРЕСА_2»; скасування приписів від 01 червня 2017 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведення позапланової перевірки уповноваженими особами відповідача складено Акт від 01 червня 2017 року, відповідно до висновків якого встановлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.
На підставі висновків Акту винесено оскаржувані приписи, які позивач вважає протиправними та стверджує, що позапланова перевірка була ініційована відповідачем без законних підстав, виключний перелік яких передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок № 553).
На думку позивача, звернення прокуратури міста Києва від 20 квітня 2017 року не є достатньою підставою для призначення позапланової перевірки, не охоплюється підставами, передбаченими чинним законодавством, тому дії відповідача є протиправними. Як наслідок є протиправними та підлягають скасуванню приписи від 01 червня 2017 року з тих самих підстав, а крім того, позивач стверджує, що на момент проведення позапланової перевірки будинок за адресою: АДРЕСА_2 був вже введений в експлуатацію за Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, усі будівельні роботи на об'єкті вже були закінчені, проводилися лише роботи з прибирання території, вивозу сміття, мощення тротуарних доріжок та т.і., тому висновки відповідача про відсутність проектної документації на об'єкт, порушення вимог містобудівної документації є безпідставними та спростовуються документальними доказами.
Ухвалою суду від 26 липня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні, викликано уповноважених представників сторін.
В судовому засіданні 03 жовтня 2017 року представником відповідача до суду подані заперечення (а.с. 26-30), з яких вбачається, що підстави для проведення позапланової перевірки є законними, оскільки передбачені пунктом 7 Порядку № 553, тобто на підставі звернення юридичної особи - прокуратури міста Києва від 20 квітня 2017 року, у якому прокуратура просить Департамент ДАБІ м. Києва вжити заходів контролю за дотриманням забудовником вимог містобудівного законодавства під час будівництва об'єкту за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки під час перевірки бул встановлені порушення, про які зазначено в Акті від 01 червня 2017 року, були складені приписи, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні 03 жовтня 2017 року оголошено перерву.
05 грудня 2017 року відбулося судове засідання, представники сторін надали свої пояснення та заперечення, обмінялися репліками, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, декларацій про готовність до експлуатації об'єктів І, ІІ, ІІІ категорій складності, зареєстрованих не раніше ніж за три місяці до дати утворення спільної комісії, що передбачено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю», покладено на Департамент ДАБІ міста Києва.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком № 553, згідно з пунктом 5 якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 7 Порядку № 533 передбачені підстави для проведення позапланової перевірки, якими, зокрема є:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
- вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 01 червня 2017 року уповноваженою особою відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів за адресою: вул. Клінічна, 4 у Солом'янському районі міста Києва».
Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення прокуратури міста Києва від 20 квітня 2017 року № 04/2/4/1-109-17 (а.с. 50-51). Із змісту звернення вбачається, що прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017100000000471 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, через що проводиться перевірка законності будівництва багатоповерхового житлового будинку та реалізації квартир за адресою: АДРЕСА_2.
У цьому зв'язку прокуратура міста Києва поставила відповідачу наступні питання:
- чи реєструвалися Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Департаментом ДАБІ у м. Києві, Департаментом ДАБІ м. Києва чи ДАБІ України будь-які дозвільні документи щодо будівництва/реконструкції об'єктів нерухомості за вказаною адресою? Якщо такі документи реєструвалися, вказати коли, на кого, на підставі яких документів, надавши їх завірені копії та вказавши терміни дії зазначених документів, і ким вони погоджені;
- надати матеріали перевірок додержання вимог містобудівного законодавства під час проведення будівельних робіт за вказаною адресою із відповідними додатками (планами-схемами та фото фіксацією порушень) та інформацією про їх реалізацію (пред'явлені позови, зареєстровані кримінальні провадження тощо);
- чи реєструвалися будь-які дозвільні документи на введення об'єктів за вказаною адресою в експлуатацію.
Крім зазначеного прокуратура міста Києва, посилаючись на положення Кримінального процесуального кодексу України, статтю 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 3 Положення № 978 від 01 жовтня 2015 року, у строк не пізніше 28 квітня 2017 року просила відповідача вжити заходів щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю з приводу дотримання забудовниками вимог містобудівного законодавства під час будівництва об'єкту по АДРЕСА_2, відповідності будівельних робіт розробленій та затвердженій проектній документації та проведення робіт та вимогам містобудівної документації і чинним ДБН, тощо, про що поінформувати прокуратуру з наданням підтверджуючих документів.
З викладеного суд приходить до висновку, що для призначення та проведення позапланової перевірки відповідач мав законну підставу, зокрема передбачену пунктом 7 частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 7 Порядку № 553, а саме: позапланову перевірку проведено на вимогу правоохоронних органів про проведення перевірки.
За таких обставин твердження позивача про безпідставність призначення та проведення позапланової перевірки відповідачем свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли, через що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів по АДРЕСА_2» задоволенню не підлягають.
Водночас, судом встановлено також, що по АДРЕСА_2 на замовлення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виконувалися будівельні роботи із реконструкції нежитлової будівлі на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт: «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів, зареєстрованої Департаментом ДАБІ м. Києва 23 січня 2017 року за № КВ 083170230149.
Земельна ділянка площею 0,0944 га використовується на підставі договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та громадянкою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 09 грудня 2016 року № 06-8-00131.
Виходячи із змісту Акту та оскаржуваних приписів від 01 червня 2017 року, посадовою особою Департаменту ДАБІ м. Києва встановлено, що будівельні роботи на об'єкті будівництва виконано з порушеннями вимог законодавства у сфері містобудування, зокрема порушено пункт 6.2.1 ДБН А.3.2-2.2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення», пункт 6 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 12 постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», пункту 5.3.3 ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва», пункт 4.8 ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва», а саме:
- будівельний майданчик не огороджений парканом;
- під час виконання робіт на висоті працівниками не застосовуються запобіжні пояси;
- особи, що перебувають на будівельному майданчику не забезпечені захисними касками, сигнальними жилетами;
- на об'єкті відсутній інформаційний стенд, на якому розміщується інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, відомості про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників;
- будівельні роботи виконуються з відхиленням від затвердженої проектної документації (змінено конфігурацію фасаду в вісях 1-8 на рівні цокольного та технічного поверху, змінено конфігурацію фасаду в вісях Ж-А технічного поверху, без проекту виконання робіт, без оформлення виконавчої документації).
Уповноваженою на перевірку особою встановлено також, що проектна документація розроблена ФОП ОСОБА_6 з порушеннями:
- відстань від проектованої будівлі до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції менше 1 м.;
- не передбачено майданчики для обслуговування нежитлових та житлових приміщень;
- не витримано мінімально допустимої відстані 20 м. від об'єктів, які проектуються до існуючих будинків і споруд.
Проте, зазначені висновки оскаржуваних приписів та Акту від 01 червня 2017 року є необ'єктивними, передчасними, та спростовуються наступним.
Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Процедура подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації та її форма визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок №461).
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
До матеріалів справи позивачем надано копію зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 09 червня 2017 року № КВ 143171603870 (а.с. 69-74). З представленого документу суд приходить до висновку, що з 09 червня 2017 року об'єкт будівництва та реконструкції за адресою: м. Київ, вул. Клінічна, 4 вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
При цьому Акт позапланової перевірки складений 01 червня 2017 року.
Як стверджує позивач і суд погоджується з такими твердженнями, наприкінці травня 2017 року ним були подані для реєстрації два примірники декларації про готовність об'єкта до експлуатації, усі будівельні роботи, у тому числі на висоті, були завершені, проводилися лише роботи з підготовки будинку до введення в експлуатацію (прибирання території, вивіз сміття, мощення тротуарів), вже був проведений демонтаж будівельного паркану, оскільки як вже зазначалося, будівельні та монтажні роботи вже не проводилися.
Крім того на об'єкті розміщений інформаційний стенд з інформацією про документ, що надає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об'єкта, замовника, підрядника, що підтверджується фотоматеріалами, наданими до справи (а.с. 75-77).
Для проведення реконструкції нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 позивачем замовлений та розроблений проект проведення реконструкції: «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових по АДРЕСА_2», витяг з якого наданий до справи (а.с.221-258) (проект складається з 7 томів).
Розроблено також проект виконання робіт (а.с.95-156), складені акти на закриття прихованих робіт.
З проекту реконструкції будівлі по АДРЕСА_2 вбачається, що за виключенням приблокованої частини, будинок віддалений від межі на 1,0 м., як вимагається пунктом 3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».
Згідно з пунктом 3.13 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1). Між довгими сторонами житлових будинків заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м., між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.).
Разом з тим, з проекту реконструкції вбачається, що крім приблокованої частини будівлі, інших будівель у радіусі 10 м. немає. Запроектована будівля блокується із нежитловою спорудою існуючого будинку. У місці блокування передбачена протипожежна стіна без прорізів (вищий будинок). Розташування запроектованої будівлі забезпечує нормовану інсоляцію існуючої забудови, що відповідає вимогам ДБН 360-92.
Суд зазначає, що під час проведення перевірки уповноваженою особою Департаменту ДАБІ м. Києва не провадилися фактичні обмірювання відстані між будівлями та сусідніми земельними ділянками, відтак твердження відповідача щодо невідповідності відстані від проектованої будівлі до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції, яка становить менше 1 м., є безпідставними.
Доказів на підтвердження висновків, викладених в Акті позапланової перевірки від 01 червня 2017 року, суду не представлено, з чого суд вважає їх поверховими. Крім іншого судом встановлено неналежне дослідження відповідачем наявної проектної та виконавчої документації та фактичних обставин, зокрема ти, що станом на момент проведення позапланової перевірки об'єкт готувався до введення в експлуатацію, усі будівельні роботи на ньому були фактично завершені, через що оскаржувані приписи є безпідставними і підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при винесенні оскаржуваних приписів від 01 червня 2017 року, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Крім того, відповідач поверхово та формально поставився до вивчення представленої проектної документації, не здійснив належного аналізу та перевірки усіх обставин справи.
Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).
Як зазначено у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ‹…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовні ший спосіб…?. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…›
Суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідачем не обґрунтовано у достатній мірі своїх заперечень щодо частини позовних вимог, не доведено правомірності своїх приписів від 01 червня 2017 року, у зв'язку з чим суд вбачає підстави для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру заявлених позовних вимог.
Оскільки позивач не є суб'єктом владних повноважень та згідно квитанції № ПН12939 від 21 липня 2017 року сплатив 1 920,00 грн судового збору, суд з урахуванням приписів частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує до сплати на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму 1 280 грн. відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування приписів від 01 червня 2017 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 червня 2017 року на об'єкті будівництва: «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів по АДРЕСА_2».
Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 01 червня 2017 року на об'єкті будівництва: «Реконструкція нежитлової будівлі під об'єкт з приміщеннями для побутового обслуговування населення та надбудовою житлових поверхів по АДРЕСА_2».
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 280, 00 грн (одну тисячу двісті вісімдесят грн., 00 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2, адреса: 88015, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, тел. НОМЕР_2.
Відповідач: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, будинок 4-В, код ЄДРПОУ 40224921, тел.+0442796146.
Суддя В.І. Келеберда