ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/15737/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2017 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у загальному розмірі 39 464,34 грн, а саме: № 45861-1305 - на суму 7 243,71 грн; № 45862-1306 - на суму 9 353,47 грн; № 45860-1305 - на суму 11 608,49 грн; № 45863-1305 - на суму 11 258,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві безпідставними та необґрунтованими, оскільки за розрахований податковий період - 2017 рік, позивач не був власником нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках за вказаними у рішеннях адресами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/15737/17 та вказану справу 05.12.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 відкрито провадження у справі.
Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно з пунктом 10 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 12 КАС України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності.
Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності КАС України в новій редакції, суд визнав за доцільне своєю ухвалою від 13.07.2018 призначити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 241 КАС України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статі 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017:
- №45860-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 11608,49 грн;
- №45861-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 7243,71 грн;
- №45862-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 9353,47 грн;
- №45863-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 11258,67 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб у 2017 році згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган посилається на те, що позивач є власником нежитлових приміщень:
- приміщень площею 56,3 кв. м. - за адресою АДРЕСА_2;
- приміщень НОМЕР_2 площею 68 кв. м. та приміщень НОМЕР_3 (групи приміщень № 77) площею 78,5 кв. м. - за адресою АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4);
- приміщень без зазначення площі - за адресою АДРЕСА_5;
- приміщень НОМЕР_4 (групи № 177) (в літ. А) площею 184, 40 кв. м. - за адресою АДРЕСА_6
Позивач, вважаючи незаконним нарахування йому податкових зобов'язань з земельного податку, а спірні податкове повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Стаття 270 Податкового кодексу України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
При цьому, згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Приписи пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до положень пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У той же час, відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, вказаними вище нормами передбачено, що якщо що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Тобто, особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В протилежному випадку, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах до моменту припинення права власності на таку будівлю чи його частину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку, як платник земельного податку, власник нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2.
Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує те, що він не є власником нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках за вказаними адресами, а тому не може нести податкових зобов'язань, нарахованих згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79805494 від 07.02.2017 нежитлові приміщення площею 56,3 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2 з 04.02.2017 згідно запису в Реєстрі № 18899806 належать ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 18.01.2018 та акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79494964 від 02.02.2017 право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_2 площею 68 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4) з 30.01.2017 згідно запису в Реєстрі № 18836744 належить ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 18.01.2018 року та акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Також згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79494987 від 03.02.2017 право власності на нежитлові приміщення №№ 1, 2 площею 12,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4) з 30.01.2017 згідно запису в Реєстрі № 18836752 належить ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 18.01.2018, акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79495013 від 03.02.2017 право власності на нежитлові приміщення площею 78,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4) з 30.01.2017 згідно запису в Реєстрі № 188367457 належить ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 18.01.2018, акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79579440 від 03.02.2017 право власності на нежитлові приміщення площею 347,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 з 30.01.2017 згідно запису в Реєстрі № 18853307 належить ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників № 1 від 18.01.2018, акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Також згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 79492018 від 02.02.2017 право власності на нежитлові приміщення площею 184,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_6 з 28.01.2017 згідно запису в Реєстрі № 18835843 належить ТОВ «Делезія» на підставі протоколу загальних зборів засновників №1 від 18.01.2018 та акта прийому-передачі від 24.01.2017.
Таким чином, право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення: площею 56,3 кв. м. - за адресою АДРЕСА_2 припинено з 04.02.2017; на нежитлові приміщення НОМЕР_2 площею 68 кв. м. та НОМЕР_3 (групи приміщень № 77) площею 78,5 кв. м. - за адресою АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4) та на нежитлові приміщення б/н за адресою АДРЕСА_5 припинено з 30.01.2017; на нежитлові приміщення №1-17.1а (групи № 177) (в літ. А) площею 184, 40 кв. м. - за адресою АДРЕСА_6 припинено 02.08.2016 припинено з 28.01.2017.
У той же час, як пояснив відповідач, при визначенні податкового зобов'язання по земельному податку на 2017 рік ним врахована наступна інформація:
- копія договору купівлі-продажу від 01.02.2008 за №1848 нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_6;
- копія витягу з технічної документації №Н-00931/2010 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 16.07.2010 №208, згідно якого площа земельної ділянки, яка припадає на викуплене нежитлове приміщенні становить 226,9 кв. м.;
- копії договорів купівлі-продажу від 06.04.2007 за №2187 та 15.06.2006 №1438 нежилих приміщень за адресою м. Київ АДРЕСА_4;
- копія витягу з технічної документації №Ю-43 845/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 19.06.2007 №470, згідно якого площа земельної ділянки, яка припадає на викуплене нежитлове приміщенні становить 92,79 кв. м.;
- копія договору купівлі-продажу від 04.10.2005 № 13018 нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_5;
- копія довідки КП УЖГ Шевченківського району м. Києва ЖЕК №1018 від 30.05.2006 №1138, згідно якої загальна площа будинку АДРЕСА_5 складає 8569,0 кв. м., загальна площа землі прибудинкової території - 5774,0 кв. м.;
- копія договору купівлі-продажу від 24.02.1998 № 370 нежилого приміщення за адресою м. Київ АДРЕСА_2;
- копія довідки №Ю-03012 про грошову оцінку частки земельної ділянки, виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів від 06.10.2000 №676, згідно якої площа земельної ділянки, яка припадає на викуплене нежитлове приміщення становить 36 кв. м.
Перевіряючи правильність здійснених відповідачем розрахунків спірних сум земельного податку суд встановив, що з розрахунку земельного податку за нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_2, неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (36 кв. м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 7243,71 грн., оскільки вказані дані взяті відповідачем з довідки про грошову оцінку частки земельної ділянки, виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів від 06.10.2000 №676. В той час, згідно наданої позивачем довідки про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, наданої КП «Київський інститут земельних відносин» Київської міської ради 21.07.2016 за № 1116, розмір вказаної земельної ділянки становить - 30,45 кв. м.
Щодо розрахунку земельного податку за нежитлові приміщення площею 184,4 кв. м., розташованих в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6, суд встановив, що відповідачем в розрахунок податку прийнято площу земельної ділянки у розмірі 226,90 кв. м. згідно витягу з технічної документації №Н-00931/2010 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданої Головним управлінням земельних ресурсів від 16.07.2010 №208.
В той же час, згідно поданої позивачем до суду довідки № 1691/1, виданої 25.08.2016 Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», у якій останнє повідомило, що багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_6 знаходиться у нього на балансі, загальна площа будинку становить 8 948,10 кв. м, площа прибудинкової території - 848,10 кв. м.
Суд погоджується з доводами позивача щодо недоведеності контролюючим органом правомірності нарахування позивачу земельного податку у розмірі 11258,67 грн, внаслідок того, що відповідачем не надано ані акта визначення меж та площі земельних ділянок, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в житловій будівлі по АДРЕСА_6 з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Надані представником відповідача до матеріалів справи витяг з технічної документації №Ю-43 845/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 19.06.2007 за №470 та копія довідки КП УЖГ Шевченківського району м. Києва ЖЕК №1018 від 30.05.2006 за №1138 також, на думку суду, не містять усіх вихідних даних для перевірки правильності визначеної контролюючим органом площі земельної ділянки по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, з якої ГУ ДФС ум. Києві нарахувало позивачу земельний податок за 2017 рік.
Суд зазначає, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр») до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).
Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
З контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Статтями 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 за №15.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 за №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Під час розгляду вказаної справи оригінал чи засвідчену копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташована будівля з нежитловими приміщеннями, власником яких є позивач, виданий відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов'язання позивача по земельному податку, відповідач без поважних причин не надав.
Водночас, з долучених до матеріалів справи копії листів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06.10.2016 №С-858/0-861/6-16, згідно з яким узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_3 (АДРЕСА_4) становить 1.46, що відрізняється від застосованого відповідачем коефіцієнта, а саме - 1,5 та від 22.07.2016 № 31-26-0.5-9548/2-16, згідно якого узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельних ділянок, розташованих за адресами по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 у м. Києві становить 1,19, замість коефіцієнту 1,5, який відповідач застосував у розрахунках податку.
За вказаних обставин, доводи відповідача щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання з земельного податку згідно спірних податкових повідомлень-рішень на підставі вказаних ним копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів, довідки КП УЖГ Шевченківського району м. Києва ЖЕК, зважаючи на відсутність у них ідентифікуючої інформації, є необґрунтованими, оскільки відповідачем було розраховано податкове зобов'язання за відсутності даних державного земельного кадастру у формі витягу або довідки, як це передбачено Податковим кодексом України, що в свою чергу призвело до його невірного розрахунку.
До того ж, як з'ясовано в ході розгляду справи позивач відчужив вказані вище нежитлові приміщення, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що вказане унеможливлює підтвердити обґрунтоване визначення відповідачем бази оподаткування земельним податком.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо належних і достовірних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 03164, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.04.2017 № 45861-1305, № 45862-1306, № 45860-1305, № 45863-1305.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 03164, АДРЕСА_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська