Справа № 135/1505/18
Провадження № 2/135/422/18
28.12.2018 року м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Патраманського І.О.,
при секретарі
судового засідання Ступак Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Ладижин Вінницької області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3, на обґрунтування якого повідомив, що із відповідачем у зареєстрованому шлюбі перебуває з 11.11.2008року. За час перебування у шлюбі між ними виникали непорозуміння та сварки, сумісне життя і збереження сім'ї стало неможливим. Фактичні шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться, проживають окремо. Спільних дітей не має, проте відповідач не бажає розлучатися через органи РАЦС. У зв'язку з чим просив розірвати шлюб, зареєстрований 11.11.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №177.
Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, у якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано 11.11.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, прізвище дружини після реєстрації шлюбу «ОСОБА_3», про що складено актовий запис № 177. Спільних дітей не має, проте відповідач не бажає розлучатися через органи РАЦС. За час перебування у шлюбі між ними виникали непорозуміння та сварки, спільне життя у них не склалося, спільне господарство не ведеться, проживають окремо.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України, передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що у відповідності до ст. 206 ЦПК України позовні вимоги підлягають задоволенню, так як визнання відповідачем позову є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені та більше не відновлювалися, між ними відсутні взаєморозуміння, спільні життєві інтереси, миритися вони не бажають, обоє наполягають на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку про те, що сім'я сторін розпалася остаточно і зберегти її неможливо, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу, залишити відповідачці прізвище «ОСОБА_3».
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Особливості розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду урегульовані нормами ст. 142 цього Кодексу. Зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 704, 80 грн.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з цим позовом судовий збір у розмірі 704,80грн. не сплачував, оскільки звільнений від його сплати, а відповідачкою ОСОБА_3 визнано позов на стадії підготовчого провадження, то згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України розподіл судових витрат необхідно здійснити таким чином: зобов'язати відповідача сплатити до державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 352,40 грн.
На підставі ст. ст. 4, 7, 18, 82, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд -
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою АДРЕСА_1, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженцем селища Бошняково Лісогорського району Сахалінської області, Росія, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2), який було зареєстровано 11.11.2008року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №177.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.
Після розірвання шлюбу, відповідачці залишити прізвище «ОСОБА_3».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено «28» грудня 2018 року.
Суддя: