ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/9266/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (02167, АДРЕСА_1)
доГоловного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про зобов'язати вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незаконного проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 61% грошового забезпечення, починаючи з 01 вересня 2016 року.
Також позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно з 01 вересня 2016 року було зменшено розмір основної пенсії у зв'язку із зміною відсотку грошового забезпечення з 61 до 56%, оскільки у свідоцтві про хворобу не міститься інформації про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції. На думку позивача, відповідач безпідставно вважає, що при призначенні пенсії за вислугу років поліцейським у розмірі 55 відсотків за 20 років вислуги, військово-лікарські документи повинні містити в собі інформацію про непридатність до служби в поліції, як це передбачено пунктом 2 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», однак з даними висновками позивач не погоджується, вважає дії відповідача неправомірними та просить провести перерахунок пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 01 серпня 2018 року отримав 09 серпня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначив, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, а також Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, не передбачено такого додаткового виду грошового забезпечення як винагорода, та не передбачено його врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для перерахування пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року.
Водночас, як стверджує представник пенсійного органу, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія в розумінні статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Додатково представник відповідача стверджував, що згідно із свідоцтвом про хворобу від 11 січня 2016 року №6 позивача визнано непрацездатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, а не до служби в поліції.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відповідно до наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 14 січня 2016 року у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу за частиною 2 статті 77 вказаного Закону, що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 14 січня 2016 року №5о/с.
Підставою для звільнення вказано: рапорт ОСОБА_1 від 12 січня 2016 року, свідоцтво про хворобу №6 від 11 січня 2016 року, видане Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справи по місту Києву.
ОСОБА_1 з 15 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначено пенсію за вислугу років у розмірі 61% грошового забезпечення.
В подальшому, з 01 вересня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача та зменшено її розмір з 61% грошового забезпечення до 56 % такого грошового забезпечення.
10 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій просив здійснювати виплату пенсії у раніше визначеному процентному відношенні грошового забезпечення.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 21 серпня 2017 року №19948/03/М-1722 повідомило, що згідно із свідоцтвом про хворобу від 11 січня 2016 року №6 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в митний час, обмежено придатним у воєнний час, а не до служби в поліції, як того вимагає частина 2 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Враховуючи вищевикладене, розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років приведено у відповідність до норм чинного законодавства і з 01 вересня 2016 року обчислено у розмірі 56% сум грошового забезпечення за 22 роки вислуги, оскільки рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції відсутнє.
Незгода позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку пенсії зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-XII).
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2017 року №1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07 листопада 2007 року) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом №2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені вказаною вище постановою №1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови №1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) вказав, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи грошового атестату №9, ОСОБА_1 отримував посадовий оклад в розмірі 2500,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн., відсоткова надбавка за стаж роботи в поліції в розмірі 45% - 2025,00 грн. також, ОСОБА_1 задоволений такими видами грошового забезпечення: посадовим окладом у сумі 1129,03 грн., оклад за спеціальним званням - 903,23 грн., 45% надбавка за вислугу років - 914,52 грн.
Також, судом встановлено, що 14 січня 2016 року майор поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі частини 2 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 14 січня 2016 року №5 о/с, яким позивачу було установлено вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні - 22 роки 10 місяців 19 днів.
Підставою звільнення позивача з поліції саме через хворобу, стало свідоцтво про хворобу №6 від 11 січня 2016 року, видане Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ по місту Києву, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (п. 12 свідоцтва про хворобу) та він визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (п. 13 свідоцтва про хворобу).
З 14 січня 2016 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 61% грошового забезпечення, однак розмір пенсії зменшено до 56 % грошового забезпечення.
Згідно Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за вказаним Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави (частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Отже, статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.
Згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06 лютого 2001 року, (надалі - Порядок № 85) військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
У відповідності до п. 1.1 Порядку №85, медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення: придатності кандидатів за станом здоров'я, фізичним розвитком, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу, з урахуванням вимог пункту 1.43 цього Порядку.
Свідоцтво про хворобу складається: у мирний час - на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я (п. 1.117 Порядку № 85).
Згідно свідоцтва про хворобу військово-лікарською комісії наявні у позивача захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Вказане свідоцтво відповідає вимогам Порядку №85.
Таким чином, суд дійшов висновку, що свідоцтво військово-лікарської комісії №6 від 12 січня 2016 року є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції. Саме це свідоцтво стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), а тому він має право на призначення пенсії за вислугу років в підвищеному розмірі з урахуванням звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд зазначає, що до затвердженої форми вказаного свідоцтва не вносилось будь-яких змін, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», а тому вимога пенсійного органу про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06 лютого 2001 року, а тому є протиправною.
Більш того, суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушено внаслідок невнесення змін до певних підзаконних нормативно-правових актів.
Згідно з частиною 2 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Отже, щодо терміну перерахунку пенсії суд враховує межі позовних вимог, та те, що із заявою щодо невиплати пенсії у розмірі 61% грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача 10 серпня 2017 року, суд вважає, що здійснити перерахунок та виплату пенсії слід з 01 вересня 2016 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, відповідність оскаржуваних дій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз вказаної правової норми дає суду підстави стверджувати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов'язком.
Таким чином, з огляду на те, що судом не вбачається необхідності в даному випадку встановлювати судовий контроль, у задоволені вимоги позивача щодо встановлення судового контролю слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 61% грошового забезпечення, починаючи з 01 вересня 2016 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (02167, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук