Справа № 128/2485/18
Іменем України
20 листопада 2018 року м.Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого -судді: Саєнко О.Б., при секретарі: Кузьменко А.О.,
без участі сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості?-
11.09.2018 до провадження Вінницького районного суду надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, справа №128/2485/18, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 17 991,25 гривень.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2018 дану позовну заяву залишено без руху, оскільки судом установлено, що позивачем долучено до позовної заяви нечитабельні докази по справі, а саме заяву про відкриття поточного рахунку, з якої не можливо встановити чи отримувала відповідач кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку як фізично особа - ОСОБА_1 чи як ФОП «Малюта». Тому позивачу необхідно надати суду читабельну копію заяви про відкриття поточного рахунку від 31.01.2013 року .
01.10.2018 представником АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2018 подано відповідні документи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2018 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
20.10.2018 в судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ФОП ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з'явилася, по невідомим суду причинам, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.
Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, який мотивував тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 23.12.2015 відповідач ( фізична особа) ОСОБА_1 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 32364,73 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання станом на 23.07.2018 року у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 17992,25 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. ( а.с. 2-4)
З копії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 23.12.2015, судом убачається, що ця угода укладена між головою правління ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» та фізичною особою ОСОБА_1 ( далі -позичальник ) , з метою утворення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №VI3014 від 04.02.2013 року ( далі- Договір 1), бн від 31.01.2013 року ( далі-Договір 2 ), бн від 01.02.2013 року ( далі-Договір 3 ), разом у подальшому Договори, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. У п.8. цієї угоди зазначено, що усі інші умови Договорів, які не протирічать розділу Реструктуризація заборгованості даної Генеральної угоди залишають незмінними.
З доданої до позову заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитків печатки бн від 31.01.2013 року, убачається, між ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений кредитний договір бн від 31.01.2013 року (а.с.7,49). Укладення вищезазначеного договору підтверджується вище вказаною заявою підписом відповідача від 03.10.2012 року, Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с.8-31), що відповідає положенням ст. 634 ЦК.
Отже, судом установлено, що дана Генеральна угода укладена між позивачам, як юридичною особою та відповідачем як фізичною особою, з метою забезпечення зобов'язань по вище вказаним трьома Договорами, серед яких кредитний договір бн від 31.01.2013 року який укладений між позивачем ,як юридичною особою та відповідачем як фізичною-особою підприємцем. І саме цей договір позивач надає у якості доказу в обґрунтування позовних вимог за даним позовом .
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (Закон N 2147-VIII), яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (Закон N 2147-VIII) (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону (Закон N 2147-VIII)).
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту убачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" як кредитор подало до даного суду цивільний позов до фізичної особи ОСОБА_1, як сторони по генеральній угоді від 23.12.2015, яка укладена з метою забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором б/н від 31.01.2013 року де стороною ( боржником) ОСОБА_1 виступає як фізична особа-підприємець ( а.с. 49,50)
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно до положень , статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).
Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII) до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі N 910/1733/18 (провадження N 12-170гс18).
Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання основного зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа та фізично-особа підприємець , що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є спором, який відноситься до справ господарської юрисдикції та повинен вирішуватися шляхом подання відповідного позову у порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України, необхідно роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Вінницької області.
Оскільки справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК, тому згідно до положень, викладених в п.5, ч.1, ст.7 Закону України « Про судовий збір» , підлягає до повернення позивачу сплачений судовій збір за подачу даного позову в розмірі 1762 гривень.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України , Суд,-
Провадження у справі за позовомАкціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості , - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Вінницької області.
Управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повернути Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК», сплачений судовий збір в розмірі 1762 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні, який було сплачено згідно платіжного доручення № ВОТМ9В1RО7 від 09.08.2018 року на рахунок № 31213206700071, одержувач УДКСУ у Вінницькому районі, банк одержувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЄДРПОУ 38054712.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду Вінницької області протягом 15 днів з дня її проголошення , шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: