ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
26 грудня 2018 року м. Київ№ 826/6830/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна іпотечна установа (далі - позивач) до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Національного банку України в період перебування куратора у АТ «Дельта Банк» щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до АТ «Дельта Банк» з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів Державної іпотечної установи як кредитора, яка виразилась у наступному:
- не застосовано заходи в пливу за порушення банківського законодавства до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» під час існування обмежень господарської компетенції публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», запроваджених постановами Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014;
- не повідомлено Державну іпотечну установу про прийняття Правлінням Національного банку України постанов № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014, шляхом їх опублікування або направлення примірника постанов установі, оскільки вказані постанови стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи як кредитора публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»;
- не вжито заходи щодо перевірки та погодження укладання договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами між Державної іпотечної установи та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»;
- в неприйнятті участі в роботі Кредитного комітету публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» при розгляді питання про погодження укладення публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами;
- не забезпечено контроль за укладенням публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами щодо відповідності вимогам постанов правління Національним банком України № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014;
- не вчинено дії щодо розірвання укладених між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» і Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами до прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у невжитті належних заходів реагування, у зв'язку з чим призвело до втрати позивачем забезпечення за договором банківського рахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19.11.2017 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
12.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
13.07.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, перебіг якого розпочався ще у березні 2015 року.
В судове засідання , призначене на 19.07.2017, представник позивача, відповідача та третьої особи з'явилися. Позовні вимоги представником позивача підтримано в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідачем в судовому засіданні поданні письмові заперечення, у яких зазначив, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльністю відповідача, яка виразилася у не застосуванні заходів впливу за порушення банківського законодавства до публічного акціонерного товариства «Дельт Банк», адже, крім зазначених у даному звіті, 02.03.2015 відповідачем до АТ «Дельта Банк» було застосовано такий захід впливу, як віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі не приведення банку своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних. Щодо визнання протиправною бездіяльністю відповідача, яка виразилася у неповідомленні Державної іпотечної установи про прийняття Правлінням Національного банку України постанови № 692/БТ від 30.10.2014 та № 348/БТ від 12.06.2014 шляхом її опублікування або направлення примірників вказаних Постанов позивачу є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Окрім того, саме АТ «Дельта Банк» зобов'язаний був діяти відповідно до вимог викладених у постанові № 692/БТ та саме АТ «Дельта Банк» повинен був вчинити дії щодо погодження з куратором передавання в забезпечення третім особам майно та активи банку, тому вимоги позивача щодо вчинення бездіяльності саме Національного банку України є безпідставними, адже саме АТ «Дельта Банк» повинен був вчиняти дії щодо погодження укладання договорів, щодо запрошення куратора до участі в засіданні кредитного комітету та дії щодо реалізації запроваджених обмежень в його діяльності. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок Національного банку України здійснювати дії щодо розірвання договорів, укладених між банком та клієнтом. Національним банком не було порушено права та свободи позивача, у даному випадку задоволення позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав, свобод чи інтересів, і не спричинить настання реальних та позитивних наслідків для позивача в силу відсутності причинно-наслідкового зв'язку позовних вимог до Національного банку з правовідносинами позивача та АТ «Дельта Банк», що врегульовано відповідними договорами між останніми. Позивачем не зазначено яким чином обраний ним спосіб захисту відновить нібито порушене його право. Національним банком здійснювалися необхідні дії наглядового характеру та застосовувались належні, своєчасні заходи впливу до АТ «Дельта Банк», при цьому, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та Законами України та жодним чином не порушував права та законні інтереси позивача.
У судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
19.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, стверджуючи, що саме судовим рішенням Вищого господарського суду України від 31.01.2017 та 17.02.2017 встановлено обов'язок погодження представника Національного банку України правочинів, які укладалися між публічним акціонерним товариство комерційний банк «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою, а відсутність такого погодження стало однією з підстав визнання договорів застави та відступлення майнових прав недійсними, тому саме з цієї дати, а саме: 31.01.2017 та 17.02.2017, позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів відповідачем і з цієї дати розпочався перебіг строку його звернення до адміністративного суду з цим позовом. Тому вважає позов поданий вчасно.
06.11.2017 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви позивача, в яких просив відмовити у задоволенні позову.
07.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову та клопотання про витребування доказів, зокрема, копію кредитного договору , укладеного між АТ «Дельта Банк» та Національним банком України № 102/БТ від 26.02.2014 із додатками та договорами про внесення змін до нього, копію програми фінансового оздоровлення, погоджену рішенням Комісії Національного банку України від 08.11.2013 № 863, розробленої на строк до 01.01.2017 із додатками та змінами до неї.
07.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача щодо адміністративного позову.
В судове засідання, призначене на 15.11.2017, представник позивача, відповідача та третя особа з'явилися.
За умов відсутності заперечень з боку представника позивача, відповідача, третьої особи, які з'явилися в судове засідання, ухвалою від 15.11.2017 (протокольною) відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) суд перейшов у письмове провадження.
Розглянувши у порядку письмового провадження подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.02.2013 між Державною іпотечною установою (надалі - позивач) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - третя особа) укладено Договір банківського рахунку № 26/995-070 (далі - договір банківського рахунку).
До договору банківського рахунку в період з жовтня 2013 року по січень 2015 року було укладено 11 (одинадцять) додаткових угод, якими вносилися зміни до договору банківського рахунку, в частині розміру відсотків за користування коштами позивача, що розміщувалися на рахунку.
04.09.2014 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського рахунку між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою укладено Договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 (далі - договір застави).
Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що Заставодавець (позивач) надає Заставодержателю (відповідачу) майнові права Заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012; ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013; НКЛ-2005469/5 від 19.07.2012 (далі - майнові права).
Пунктом 1.2 Договору застави сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладання цього Договору складає 1 441 396 562,46 грн. (один мільярд чотириста сорок один мільйон триста дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні сорок шість копійок).
Пунктом 1.3 Договору застави сторонами погоджено, що майнові права за цим Договором є засобом забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого Заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України.
Абзацом 2 пункту 1.3 Договору застави встановлено, що згідно з Договором банківського рахунку, відповідно до виписки Заставодавця по особовим рахункам Заставодержателя залишок коштів на підписання цього Договору становить 2 137 858 170,85 грн. (два мільярди сто тридцять сім мільйонів вісімсот п'ятдесят вісім тисяч сто сімдесят гривень вісімдесят п'ять копійок).
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору застави встановлено, що у разі невиконання Заставодавцем зобов'язань перед Заставодержателем за Договором банківського рахунку, Заставодержатель отримує право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України "Про заставу" та (або) Цивільного кодексу України та (або) цього Договору та (або) Договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що одночасно з цим Договором укладається Договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами).
04.09.2014 між Державною іпотечною установою (Новий кредитор, Заставодержатель, відповідач) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 (далі - договір відступлення).
Відповідно до пункту 1.1 Договору відступлення, сторони уклали цей Договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Первісного кредитора (позичальника) за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013.
Згідно п. 1.2 Договору відступлення Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього Договору (далі - права вимоги).
Відповідно до пункту 1.3 Договору відступлення, вартість Прав вимоги дорівнює сукупні заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у Додатку №1 до Договору станом на дату укладання цього Договору, та складає 1 441 396 562,46 грн. (один мільярд чотириста сорок один мільйон триста дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні сорок шість копійок). Вартість Прав вимоги, зазначена у цьому пункті Договору, повинна бути підтверджена довідкою банку.
04.02.2015 між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за реєстровим № 36, який забезпечував виконання договірних відносин між АТ «Дельта Банк» та позивачем (надалі - договір застави-2). Згідно з п. 1.2. договору застави -2 вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 200 012 429,80 грн.
04.02.2015 між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-3.1/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 37 (далі - договір відступлення -2).
Пунктом 2.1 договору відступлення-2 передбачено, що пункт 1.2 цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених пунктом 2.1.2 цього Договору або п. 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього договору або в день прийняття Національним банком України рішення про віднесення Заставодавця до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 «Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 року по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені», зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua).
Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Відповідно до частини 1, 2 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Позивач зазначає, що із отриманих остаточних судових рішень у справах № 910/6052/16 і № 910/7083/16 під час укладення вказаних договорів забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перед відповідачем господарська компетенція банку була обмежена відповідними постановами Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та № 692/БТ від 30.10.2014.
Постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ внесено зміни у пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 12.02.2014 № 102/БТ- цифри, « 800» замінити цифрами « 1300», а також доповнено пункт 4 Постанови Правління Національного банку України від 12.02.2014 № 102/БТ підпунктом такого змісту: «передбачити в кредитному договорі право Національного банку України ОСОБА_4 для здійснення контролю за використанням кредиту для збереження ліквідності, функціональні обов'язки якого визначені згідно із додатковим додатком до цієї постанови. Додатком до постанови Правління Національного банку України № 348/БТ встановлено зобов'язання АТ «Дельта Банк» «щодо здійснення операцій у разі призначення представника Національного банку України» операції банку та його клієнтів (за сумами в межах 1 контрагента в день), які попередньо (до здійснення операції) погоджуються з представником Національного банку України, а саме:
- з кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті);
- операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставного майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
Постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану, АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено ряд обмежень у його діяльності, зокрема: заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі без документарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також надавати поруку та інші зобов'язання; заборонено банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.
Укладаючи зазначені договори, позивач виходив із того, що діяльність публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до статті 55 Закону України "Про Національний банк України" контролюється Національним банком України, який у випадку порушення згаданим Банком норм чинного законодавства, вживатиме належних заходів реагування. На думку позивача, такі належні заходи реагування Національним банком України не вжиті, що свідчить про його протиправну бездіяльність, що призвело до втрати позивачем забезпечення за договором банківського рахунку.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час подачі позову) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відтак, звернення позивача до суду із цим позовом 25.05.2017 відбулось поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 99 КАС України (в редакції чинній на час подачі позову), тобто майже через сімнадцять місяців від дня коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів внаслідок стверджуваною ним протиправної бездіяльності відповідача.
Предметом позовних вимог є визнання протиправною бездіяльністю Національного банку України під час перебування куратора Національного банку України у АТ «Дельта Банк» щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів позивача як кредитора, яка виразилась у наступному: не вжито заходів та не забезпечено контроль щодо перевірки та погодження укладення договорів застави та відступлення прав вимоги між АТ «Дельта Банк» та позивачем у відповідності до вимог Постанови Правління Національного банку України № 348/БТ від 12.06.2014 «Про внесення змін до Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102/БТ» та Постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних.
В адміністративному позові позивач зазначає, що рішенням судів по справах № 910/6052/16 і № 910/7083/16 визначено, що саме під час перебування Національного банку України (куратора) у АТ «Дельта Банк» встановлено не відповідність укладених між позивачем і АТ «Дельта Банк» договорів застави та відступлення прав вимоги приписам чинного законодавства України та нормативно-правовим актам Національного банку України. При цьому позивач зазначає, що під час укладення вищевказаних договорів застави та відступлення прав вимоги господарська компетенція АТ «Дельта Банк» була обмежена відповідними Постановами Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та від 30.10.2014 № 692/БТ.
Судом встановлено, що зі змісту рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 по справі № 910/6052/16 вбачається, що АТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до Державної іпотечної установи про визнання договорів недійсними на підставі того, що між позивачем та АТ «Дельта Банк» було укладено договір відступлення в період існування в АТ «Дельта Банк» відповідних заборон щодо необхідності погодження з представником Національного банку України операцій з кредитування та операцій зі зміни та реалізації заставленого майна, встановлених Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102БТ «Про надання для збереження ліквідності» та відповідно, Постановою Правління Національного банку України № 348 від 12.06.2014 «Про внесення змін до Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102БТ».
З описової частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 по справі № 910/6052/16 вбачається, що провадження по справі було порушено ухвалою суду від 08.04.2016 і що надалі представник позивача брав участь у судових засіданнях та неодноразово надавав пояснення по суті справи.
Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі № 910/7083/16 вбачається, що АТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до Державної іпотечної установи про визнання договорів недійсними на підставі того, що між позивачем та АТ «Дельта Банк» було укладено договір застави та договір відступлення в період існування в АТ «Дельта Банк» відповідних заборон щодо необхідності погодження з куратором Національного банку України передання в забезпечення третім особам майна та активів банку, встановлених Постановою Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних».
З описової частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі № 910/7083/16 вбачається, що провадження по справі було порушено ухвалою суду 21.04.2016 і що надалі представник Державної іпотечної установи брав участь у судових засіданнях та неодноразово надавав пояснення по суті справи.
Судом встановлено, що позивач ознайомився із змістом Постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та від 30.10.2014 № 692/БТ та дізнався про вчинену бездіяльність Національного банку України та про порушення його прав ще у квітні 2016 року з моменту порушення Господарським судом міста Києва провадження по справах № 910/6052/16 та № 910/7083/16 про визнання недійсним договорів.
Враховуючи, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» та про початок ліквідації АТ «Дельта Банк» перебувала в загальному доступі, перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача розпочався з часу опублікування на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, про обізнаність позивача, як із запровадженням тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», так і з початком процедури ліквідації банку, свідчить заява про відмову від частини кредиторських вимог від 22.01.2016 вих.№229/15/2, згідно якої вбачається, що на підставі заяви позивача від 11.12.2015 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, 11.01.2016 АТ «Дельта Банк» було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між банком та Державною іпотечною установою на суму 80 645 986,55 грн. та позивач просив внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» в цій частині.
З огляду на вищевикладене не заслуговують на увагу суду доводи представника позивача стосовно того, що про порушення своїх прав та інтересів внаслідок протиправної бездіяльності Національного банку України позивач дізналася лише після отримання остаточних рішень у справах № 910/6052/16 і № 910/7083/16 і з цього дня розпочався перебіг строку для його звернення до адміністративного суду щодо оскарження цієї бездіяльності. При цьому рішення у справі № 910/6052/16 набрало законної сили 15.11.2016, а у справі № 910/7083/16 набрало законної сили 08.11.2016, то позивач, в силу приписів статті 99 КАС України, також допустив пропущення строків на звернення до адміністративного суду. Окрім того, змістом заяви позивача про відмову від частини кредиторських вимог від 22.01.2016 № 229/15/2, адресованого до АТ «Дельта Банк», на яке вона до 18.03.2016 очікувала відповідь, підтверджується, що ще до указаної дати позивач був обізнаний про неналежне здійснення відповідачем, на його думку, банківського контролю щодо АТ «Дельта Банк».
Таким чином, звертаючись 25.05.2017 до суду з даним позовом, позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивач вважає неповажними, у зв'язку з чим суд повертає позовну заяву позивачу.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Що стосується важливості дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу позивача на наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".
У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.10.1996 у справі « Стаббінгс» та інші проти Сполученого Королівства» зазначив: «право на доступ до суду, за деяких обставин, також може бути предметом правомірних обмежень, таких як встановлені законом обмежені терміни позовної давності».
У рішенні від 21.02.1975 у праві «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017 у справі № 826/27418/15, ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 у справі № 826/6159/16 та від 31.05.2017 у справі № 826/5716/16.
Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів в підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Крім цього, оскільки позивачем за подачу адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн відповідно до платіжного доручення №8987 від 13 лютого 2017 року, а суд залишає позов без розгляду, наявні підстави для повернення зазначеної суми судового збору з бюджету на рахунок позивача.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Залишити без розгляду позовну заяву Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Повернути Державній іпотечній установі (01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) з Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову до суду у розмірі 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.), сплачений на рахунок 31218206784007 в УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 38004897, установа банку ГУ ДКСУ у м. Києві, код установи банку 820019.
Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя-доповідач В.І. Келеберда
Судді І.А. Качур
А.Б. Федорчук