ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 грудня 2018 року № 826/8085/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олени Віталіївни,
Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дельта Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олени Віталіївни (далі по тексту - відповідач 1), Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 квітня 2018 року за №40560944, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Микитенко Оленою Віталіївною;
- зобов'язати Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 31,70 кв.м за АТ «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі №759/284/15-ц за Акціонерним товариством «Дельта Банк» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 31,70 кв.м.
03 квітня 2018 року представник позивача звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації вказаного вище об'єкта нерухомості (реєстраційний номер заяви 27547373).
До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надано, як вказує позивач у позовній заяві, всі передбачені законом та необхідні для здійснення державної реєстрації документи, зокрема, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі №759/284/15-ц, як документ, який в даному випадку встановлює перехід права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
10 квітня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Микитенко Оленою Віталіївною винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №40560944 з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 та відповідача 2 у відзиві на адміністративний позов послалась на те, що представником позивача при звернення до державного реєстратора до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2018 року№27547273 на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру №436, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Покотила Володимира, 5, подано копію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі №759/284/15-ц.
У зв'язку з тим, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають виконанню, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В. 10 квітня 2018 року прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №40560944.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача 2 провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на вказану вище квартиру, представник відповідачів послалась на те, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача приймати будь - які рішення, тобто не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
06 квітня 2015 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі №759/284/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2008 року №11378267000 (реєстраційний №11378267001) в сумі 2 579 279, 96 грн, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 1 482 172, 50 грн і заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 097 107, 46 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 30 липня 2008 року №91225, а саме на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 792 932, 97 грн, що на праві власності належить ОСОБА_3, шляхом передачі вказаної квартири у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, строк здійснення процедури ліквідації та делегування повноважень ліквідатора Банку продовжено до 04 жовтня 2019 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року №619.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2017 року виправлено описку в заочному рішенні суду від 06 квітня 2015 року та доповнено резолютивну частину словами та цифрами «загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 31,70 кв.м».
03 квітня 2018 року представник позивача звернувся до Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністратиції) з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про проведення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у цивільній справі №759/284/15-ц.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олени Віталіївни від 10 квітня 2018 року №40560944 у державній реєстрації права власності на вказану вище квартиру за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» відмовлено з підстав, визначених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Вказані правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, Законом України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV (далі по тексту - Закон України від 05 червня 2003 року №898-IV)
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України від 05 червня 2003 року №898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою (частина 2 статті 4 Закону України від 05 червня 2003 року №898-IV).
Відповідно до частини 1 статті Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Наведене в сукупності свідчить про те, що чинним законодавством України чітко визначено критерії, за якими державний реєстратор має перевіряти відповідність поданих документів вимогам законів, зокрема: щодо дотримання письмової форми правочину, відсутність у документах підчищень та виправлень, розбірливість тексту, відповідність форми встановленим вимогам, визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, державний реєстратор перевіряє повноту поданих для проведення державної реєстрації документів.
Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/8707/17.
Частиною 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України державний реєстратор не наділений повноваженнями щодо здійснення переоцінки судового рішення, на підставі якого подана заява про реєстрацію права, та встановлення того факту, що судове рішення прийнято під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки це не входить до повноважень державного реєстратора, визначених Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV.
Так, згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно з положенням статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Перегляд судового рішення у цивільній справі, його скасування можливе лише у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення від 10 квітня 2018 року №40560944 про відмову у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року, державний реєстратор перевищив свої повноваження, надані останньому Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 квітня 2018 року за №40560944, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Микитенко Оленою Віталіївною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 31,70 кв.м за АТ «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 11 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Наведене свідчить про те, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. При цьому суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.
Таким чином, з метою захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути подану представником ПАТ «Дельта Банк» заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 (попередня назва Картвелішвілі) у місті Києві на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києві від 06 квітня 2015 року у цивільній справі №759/284/15-ц з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1762,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олени Віталіївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 квітня 2018 року №40560944.
3. Зобов'язати Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути подану представником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 (попередня назва Картвелішвілі) у місті Києві на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києві від 06 квітня 2015 року у цивільній справі №759/284/15-ц з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36б, код ЄДРПОУ 34047020) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 40452947).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко