ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/9803/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (61184, АДРЕСА_1)
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16)
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 89 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року, подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у квітні 2018 року протиправно було перераховано пенсію позивача та безпідставно змінено при перерахунку призначений основний розмір пенсії з 89 % на 70 % від визначеного ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 03 липня 2018 року отримав 26 липня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначив, що не всі додаткові види грошового забезпечення враховуються при обрахуванні пенсії, а лише ті, які носять щомісячний (постійний) характер та ті, які перераховані в цих положеннях, а саме надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, тобто перелік додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії є вичерпним.
На думку представника відповідача, існує єдиний порядок перерахунку пенсій у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення і лише за умови його дотримання можливо перерахувати пенсію відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відповідно до наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений у запас 14 жовтня 2009 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 89 % грошового забезпечення з 15 жовтня 2009 року.
Позивач стверджує, що у квітні 2018 року відповідачем основний розмір пенсії зменшено з 89% на 70% від визначеного грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо обмеження основного розміру пенсії протиправними, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 43 №2262-ХІІ).
Статтею 10 Закону №2262-ХІІ передбачено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911, який набув чинності 01 січня 2016 року, частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774, яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у частині сьомій статті 43, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року « 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: - частина сьома статті 43, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - перше речення частини першої статті 54, відповідно до якої тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10 740,00 грн., втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з січня 2016 року.
Матеріали справи підтверджують, що пенсію за вислугу років, позивачу призначено з 15 жовтня 2009 року згідно розрахунку за пенсійною справою №26001008881.
З аналізу наведених вище правових норм та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що обмеження максимального розміру пенсії не підлягає застосуванню до позивача, оскільки застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, а пенсію позивачу призначено в жовтня 2009 року.
Стосовно зміни відповідачем після проведеного перерахунку відсоткового показника для обчислення пенсії позивача з 89% на 70% грошового забезпечення, суд звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно розрахунку за пенсійною справою №26001008881, пенсія за вислугу років позивачу обчислювалась, виходячи із розрахунку 89% грошового забезпечення.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме в частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» набрав чинності 27 березня 2014 року, тобто після призначення пенсії позивачу, а тому суд приходить до висновку, що зміна встановленого максимального розміру пенсії (з 89% до 70% суми грошового забезпечення), у даному випадку не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку, оскільки зміни внесені вказаним законом до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а повинні застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
З огляду на зазначене, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Крім того, в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 серпня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» вказано, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.
Враховуючи викладене, відповідачем протиправно обмежено основний розмір пенсії за вислугу років, а тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 89 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням надбавок та підвищень, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 січня 2018 року.
Також, як повідомив позивач, відповідно до перерахунку підсумок пенсії з надбавками складає 13 154,35 грн., однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виплачується тільки частина основного розміру пенсії щомісяця 9 746,83 грн. з 01 січня 2018 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, відповідність оскаржуваної бездіяльності статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз вказаної правової норми дає суду підстави стверджувати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов'язком.
Таким чином, з огляду на те, що судом не вбачається необхідності в даному випадку встановлювати судовий контроль, у задоволені вимоги позивача щодо встановлення судового контролю слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 89 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук