ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/8234/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Келеберди В.І., Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконною бездіяльність, визнання незаконними та нечинним рішення, встановлення компетенції та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1.) з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) та з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог, прийнятого судом в судовому засіданні 02.11.2016 року (т. 3, а.с. 5-11) просить суд:
1) визнати протиправною та незаконною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Державної служби інтелектуальної власності України у вигляді самоусунення від розгляду, поданої у порядку передбаченому законодавством, скарги на рішення № 1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року;
2) визнати незаконним та нечинним рішення № 1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року;
3) визнати незаконним та нечинним рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою ДС1ВУ 12 листопада 2016 року в частині затвердження ніби-то правильної відповіді № 2 замість відповіді № 1 екзаменаційного завдання тестового контролю № 1, або в частині затвердження екзаменаційного завдання тестового контролю № 1 як такого (Питання про вилучення зі складу винахідників/питання про автора);
4) визнати незаконним та нечинним рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою ДСІВУ 12 листопада 2016 року в частині затвердження ніби-то правильної відповіді № 5 замість відповіді № 1 екзаменаційного завдання тестового контролю № 10, або в частині затвердження екзаменаційного завдання тестового контролю № 10 як такого (Питання про дії патентного повіреного з урахуванням закінчення строку дії довіреності/питання про довіреність);
5) визнати незаконним та нечинним рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою ДСІВУ 12 листопада 2016 року в частині затвердження екзаменаційного завдання тестового контролю № 46 як такого (Питання про охоронні документи, дія яких продовжується на підставі клопотання/питання про можливість продовження охоронних документів);
6) визнати незаконним та нечинним рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою ДСІВУ 12 листопада 2016 року в частині затвердження екзаменаційного завдання тестового контролю № 27 як такого (Питання про кількість класів МКТП/питання про МКТП);
7) визнати незаконним та нечинним рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою ДСІВУ 12 листопада 2016 року в частині затвердження екзаменаційного завдання тестового контролю № 33 як такого (Питання про встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг/питання про встановлення дати подання заявки);
8) встановити компетенцію голови екзаменаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України відносно допуску до продовження кваліфікаційного екзамену в рамках процедури атестації патентних повірених у зв'язку з виникненням спірної ситуації щодо результатів тестування;
9) зобов'язати екзаменаційну та атестаційну комісії Державної служби інтелектуальної власності України повторно розглянути протоколи результатів кваліфікаційних екзаменів, складених позивачем;
10) виконати зупинену чи невчинену дію - а саме, вважати позивача таким, що допущений до складання письмових кваліфікаційних екзаменів;
11) покласти судові витрати на відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги в частині пункту 1 позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що Державною службою інтелектуальної власності України, зокрема, виконуючим обов'язки голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_2 було допущено протиправну незаконну бездіяльність шляхом самоусунення від розгляду поданої позивачем у порядку передбаченому законодавством скарги на рішення № 1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року, оскільки порушено форму рішення, безпосередньо ним отримано не рішення суб'єкта владних повноважень, а звичайний лист.
Як наслідок, позивач вважає, що його позбавлено права на належне завершення процедури атестації патентних повірених в межах внутрішньовідомчого оскарження рішення апеляційної комісії, а й позбавлено права на поновлення такого права, оскільки в межах місячного строку від дати подання скарги не відбулося призначення на посаду голови Державної служби інтелектуальної власності України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги викладені в пункті 2 позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що його скаргу апеляційній комісії на дії голови атестаційної комісії із затвердженням протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів розглянуто не належним чином, а рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року за результатами її розгляду винесено неправомірно, що підтверджується, зокрема, зіставленням оскаржуваного рішення з рішенням №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 06 січня 2015 року у межах нерозривного єдиного процесу атестації позивача, як кандидата у патентні повірені тільки початкової стадії - допуску до кваліфікаційних екзаменів.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року не містить в собі викладених всіх вимог позивача наведених ним у скарзі та прийнято поза межами її повноважень.
Що ж стосується позовних вимог викладених у пунктах 3 - 7, то ОСОБА_1 зазначає, що певні питання, які викладенні в рішенні атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), затверджений Головою Державною службою інтелектуальної власності України містять недоліки, а деякі із них, на думку позивача, взагалі не мали включатися до переліку питань.
Разом з цим, ОСОБА_1 вважає, що атестаційною комісією порушено принцип добросовісності та розсудливості при затвердженні для проведення тестування під назвою «Правова охорона інтелектуальної власності», а правова невизначеність, що є потенційним предметом судового розгляду не може бути предметом тестового завдання з права.
Обґрунтовуючи позовні вимоги викладені в пункті 8 позовних вимог, позивач зазначає про порушення голови екзаменаційної комісії відносно допуску до продовження кваліфікаційного екзамену, а тому просить встановити компетенцію голови екзаменаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України відносно допуску до продовження кваліфікаційного екзамену в рамках процедури атестації патентних повірених у зв'язку з виникненням спірної ситуації щодо результатів тестування.
Мотивуючи позовні вимоги викладені в пункті 9 позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що це єдиним вичерпним способом поновлення порушених його прав ы свобод за наслідком їх захисту у судовому порядку, як і заявлена позовна вимога викладена в пункті 10 позовних вимог.
Представником Державної служби інтелектуальної власності України проти позову заперечив з підстав, які викладені у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
Позивачем, в свою чергу, подано відзив на письмові заперечення, які подані представником Державної служби інтелектуальної власності України.
В судовому засіданні 04 грудня 2017 року протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача - Державну службу інтелектуальної власності України на належного - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач).
Представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подано письмовий відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20 березня 2018 року, з огляду на неявку представника відповідача, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляд справи, судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України подано заяву з прохання атестувати його як представника у справах інтелектуальної власності патентного повіреного) (т. 1, а.с. 167- 170).
06 листопада 2014 року на засіданні Атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України прийнято рішення, яке оформлено протоколом №1 та затвердженого заступником Голови Державної служби інтелектуальної власності України Л.В. Висоцькою про відмову ОСОБА_1. в допуску до кваліфікаційних екзаменів у зв'язку з тим, що представлені ним документи не підтверджують не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності (т. 1, а.с. 179-182).
Рішенням апеляційної комісії №1 Державної служби інтелектуальної власності України від 06 січня 2015 року вирішено допустити ОСОБА_1 до кваліфікаційних екзаменів (т. 1, а.с. 183-187).
27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подано заяву голові Державної служби інтелектуальної власності України на виконання рішення апеляційної комісії №1 Державної служби інтелектуальної власності України від 06 січня 2015 року про допуск його до складання кваліфікаційних екзаменів як кандидата у патентні повірені (т. 1, а.с. 241).
10 листопада 2015 року Головою атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України Шатовою І.О. затверджено завдання тестового контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені на 2015 рік, завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Зазначення походження товарів», завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Юридичні послуги» (т. 14, а.с 189 - 239), завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Промислові зразки» (т. 2, а.с. 1-56), завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Топографія інтегральних мікросхем» (т. 2, а.с. 76-79), завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Знаки для товарів і послуг (торговельні марки) (т. 2, а.с. 80-92), завдання усного та письмового кваліфікаційних екзаменів для контролю рівня знань кандидатів у патентні повірені за спеціалізацією «Винаходи і корисні моделі» (т. 1, а.с. 93-105)
Рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2) затверджено Головою Державної служби інтелектуальної власності України А.Г. Жаріновою 12 листопада 2016 року (т. 2, а.с. 106-110).
Рішенням атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2) затверджено Порядок проведення кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) та критерії оцінки результатів цих екзаменів (т. 2, а.с. 111-121).
Рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2) зі змінами затвердженими рішенням Атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України (протокол №6 від 03.12.2015) затверджено Порядок проведення кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) та критерії оцінки результатів цих екзаменів (т. 2, а.с. 124-134).
Листом від 12 листопада 2015 року №1-11/9031 позивача повідомлено про допуск його до складання кваліфікаційних екзаменів (т. 1, а.с. 240).
Згідно протоколу результатів складання комп'ютерного тесту «Правова охорона інтелектуальної власності» кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) від 04 грудня 2015 року затвердженого Головою атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України, Головою екзаменаційної комісії, начальником управління правового забезпечення промислової власності 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 не склав комп'ютерний тест та набрав 31 бал (т. 2, а.с. 145 - 146).
04 січня 2016 року вх. 44 позивачем подано скаргу на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування) (т. 1, а.с. 78-93).
Листом від 18 лютого 2016 року Апеляційною комісією Державної служби інтелектуальної власності України надіслано ОСОБА_1 рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року (т. 2, а.с. 175-178).
В подальшому, 29 березня 2016 року вх. 4520 позивачем подано скаргу на рішення апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року та на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування) (т. 1, а.с. 66-72).
Листом вих. №1-15/3087 від 15.04.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що рішення апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року про відмову в задоволенні скарги на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування) може бути оскаржено ним в судовому порядку.
Позивач вважає, що протиправною та незаконною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Державної служби інтелектуальної власності України, рішенням атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2), рішенням апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року порушеного його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що, останній звернувся до суду з метою їх захисту та поновлення.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин суд вважає за необхідне вказати наступне.
Так, щодо пунктів 1 - 2 позовних вимог суд звертає увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 року №545 затверджено Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - Положення №545).
Згідно пункту 1 вказаного положення це Положення відповідно до законів України у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності визначає правовий статус представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) і регулює відносини, пов'язані з набуттям, реалізацією і припиненням права займатися діяльністю патентного повіреного.
Це Положення не поширюється на представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин, які провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" та Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1183.
Пунктом 18 Положення №545 визначено, що атестацію та реєстрацію патентних повірених здійснює Державна служба інтелектуальної власності. Для проведення цієї роботи Голова Державної служби інтелектуальної власності утворює атестаційну та апеляційну комісії.
Атестаційна комісія затверджує порядок проведення кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів, приймає рішення про допуск осіб, які мають намір займатися діяльністю патентних повірених (далі - кандидати у патентні повірені), до екзаменів та їх атестацію.
Апеляційна комісія розглядає скарги кандидатів у патентні повірені на рішення атестаційної комісії, здійснює контроль за додержанням патентними повіреними вимог законодавства та цього Положення.
Атестаційна та апеляційна комісії діють відповідно до положень, які затверджуються Головою Державної служби інтелектуальної власності. Організаційне забезпечення діяльності цих комісій здійснює Державна служба інтелектуальної власності (п. 19 Положення №545).
Пунктами 21 - 25 Положення №545 встановлено кандидат у патентні повірені подає до Державної служби інтелектуальної власності заяву про атестацію його як представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), складену за зразком згідно з додатком N 1, копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень його професійних знань.
Кандидат у патентні повірені визначає спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену.
Дані про спеціалізацію патентного повіреного вносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) за зразком згідно з додатком N 2.
Особи, які успішно склали екзамени, атестуються як представники у справах інтелектуальної власності (патентні довірені). Відповідне рішення атестаційної комісії затверджує Голова Державної служби інтелектуальної власності.
Особа, яка не склала кваліфікаційних екзаменів, має право складати їх повторно через рік.
Рішення атестаційної комісії про відмову громадянину в атестації як патентного повіреного може бути оскаржено в місячний термін до апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності. Апеляційна комісія приймає відповідне рішення в місячний термін з дати одержання скарги.
Рішення апеляційної комісії може бути оскаржено Голові Державної служби інтелектуальної власності, рішення якого є остаточним.
В свою чергу, наказом Міністерства освіти і науки України від 25 липня 2006 року №556, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2006 року за №1021/12895, із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 червня 2011 року №578 затверджено Порядок атестації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - Порядок №556).
Згідно пункту 1 вказаного порядку атестація представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - патентні повірені) здійснюється Державною службою інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) відповідно до Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 року N 545 (із змінами) (далі - Положення), та цього Порядку.
Атестацію патентних повірених (далі - Атестація) проводить Атестаційна комісія Державної служби (далі - Атестаційна комісія), яка діє відповідно до Положення про Атестаційну комісію Державної служби, затвердженого відповідним наказом Державної служби.
Атестація передбачає: складання кваліфікаційних екзаменів; проведення співбесіди з кандидатами у патентні повірені з урахуванням спеціалізації (спеціалізацій) діяльності, що ними заявлена (заявлені); прийняття рішення щодо атестації чи відмови в атестації кандидатів у патентні повірені.
Відповідно до пункту 9 Порядку №556 кандидати у патентні повірені здають кваліфікаційні екзамени у порядку, затвердженому Атестаційною комісією.
Пунктом 10 Порядку №556 встановлено, що кваліфікаційні екзамени оцінюються за бальною системою. Суму балів кваліфікаційних екзаменів, яку необхідно набрати кандидату у патентні повірені для допуску до співбесіди загалом та за кожною із заявлених спеціалізацій окремо, визначає Атестаційна комісія.
В той же час, приписи пункту 11 Порядку №556 передбачають, що екзаменаційна комісія утворюється у складі голови екзаменаційної комісії, заступника голови екзаменаційної комісії та її членів, один з яких виконує обов'язки секретаря екзаменаційної комісії.
Головою екзаменаційної комісії є за посадою голова Атестаційної комісії або його заступник. До складу екзаменаційної комісії можуть входити представники державної системи правової охорони інтелектуальної власності, видатні науковці, які працюють у сфері інтелектуальної власності, та патентні повірені.
Згідно пункту 13 Порядку №556 екзаменаційною комісією за результатами кваліфікаційних екзаменів складається протокол, який передається до Атестаційної комісії.
Протокол за результатами кваліфікаційних екзаменів складається у двох примірниках, які підписуються всіма членами екзаменаційної комісії, засвідчуються підписом Голови екзаменаційної комісії та печаткою Навчального закладу. Перший примірник передається до Атестаційної комісії, другий - залишається у Навчальному закладі і зберігається протягом 10 років від дати проведення кваліфікаційних екзаменів.
В свою чергу, пунктом 14 Порядку №556 встановлено, що атестаційна комісія на своєму засіданні розглядає результати кваліфікаційних екзаменів. За результатами розгляду: кандидати у патентні повірені, які на кваліфікаційних екзаменах набрали кількість балів, встановлену Атестаційною комісією як достатню для підтвердження кваліфікації загалом та за певними заявленими спеціалізаціями, вважаються такими, які склали кваліфікаційні екзамени у повному обсязі; кандидати у патентні повірені, які на кваліфікаційних екзаменах не набрали загальну кількість балів, встановлену Атестаційною комісією як достатню для підтвердження кваліфікації у сфері інтелектуальної власності, уважаються такими, які не склали кваліфікаційні екзамени; кандидати у патентні повірені, які на кваліфікаційних екзаменах не набрали кількість балів, установлену Атестаційною комісією як достатню для підтвердження кваліфікації за певною заявленою спеціалізацією, уважаються такими, які не склали кваліфікаційні екзамени з цієї спеціалізації.
Кандидати у патентні повірені, які не склали кваліфікаційні екзамени, до співбесіди не допускаються і як патентні повірені не атестуються (п. 15 Порядку №556).
Разом з цим, наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 19 серпня 2013 року №425-Н затверджено Положення про атестаційну комісію Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Положення №425-Н).
Згідно пункту 1 Положення №425-Н атестаційна комісія створюється Державною службою інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) відповідно до Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 року № 545 (із змінами), у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 957.
В розрізі приписів пункту 2 Положення №425-Н основним завданням атестаційної комісії є визначення рівня професійної підготовки кандидатів у представники в справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - кандидати в патентні повірені).
Атестаційна комісія виконує, серед іншого, такі функції, приймає рішення на підставі оцінок, отриманих кандидатами в патентні повірені на кваліфікаційних екзаменах, про допуск кандидатів у патентні повірені до співбесіди; приймає рішення про атестацію чи відмову в атестації кандидатів у патентні повірені як патентних повірених (п. 3 Положення №425-Н).
Відповідно до пункту 16 Положення №425-Н Голова атестаційної комісії виконує такі функції: здійснює керівництво роботою атестаційної комісії; здійснює контроль за виконанням заступником, секретарем та іншими членами атестаційної комісії їхніх обов'язків; визначає дату, час і місце проведення засідання атестаційної комісії; веде засідання атестаційної комісії; оголошує порядок денний засідання та його регламент; надає слово для виступу; ставить питання на голосування; приймає рішення щодо запрошення на засідання атестаційної комісії осіб, які не є членами атестаційної комісії; підписує листи (повідомлення).
У разі відсутності голови атестаційної комісії або неможливості виконання ним функцій відповідно до абзацу першого п. 15 цього положення, повноваження голови атестаційної комісії виконує його заступник.
Поряд з цим, наказом Державного патентного відомства України від 30 серпня 1994 року №95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 року за №223/433 затверджено Положення про апеляційну комісію Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Положення №95).
Згідно пункту 1 Положення №95 апеляційна комісія Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, створюється відповідно до Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. N 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. N 938 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. N 996 (із змінами і доповненнями).
В силу пункту 2 Положення №95 апеляційна комісія розглядає скарги кандидатів у патентні повірені на рішення атестаційної комісії Державної служби про відмову в допуску до екзаменів або атестації; здійснює контроль за дотриманням патентними повіреними вимог чинного законодавства та Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).
Пунктом 7 Положення №95 встановлено, що підготовка засідання апеляційної комісії забезпечується її головою або заступником голови. Голова апеляційної комісії визначає час і місце проведення засідання і не пізніше як за 10 днів повідомляє про це осіб, щодо яких вирішуватиметься це питання.
Засідання апеляційної комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини членів комісії.
Засідання апеляційної комісії веде її голова, а в разі відсутності голови - його заступник.
Усі члени апеляційної комісії незалежні і мають рівні права у прийнятті рішення.
Згідно пункту 11 Положення №95 рішення апеляційної комісії приймається таємним голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії/
Рішення викладається в письмовій формі з наведенням мотивів його прийняття і підписується головуючим на засіданні та членами апеляційної комісії, які брали участь у засіданні.
Член апеляційної комісії може особисто або спільно з іншими членами комісії викласти окрему думку щодо рішення комісії. Окрема думка є складовою частиною рішення.
Рішення апеляційної комісії може бути оскаржене голові Державної служби, рішення якого є остаточним.
В розрізі пункту 12 Положення №95 за результатами розгляду скарги кандидата у патентні повірені на рішення атестаційної комісії про відмову в атестації або відмову у допущенні до кваліфікаційних екзаменів апеляційна комісія приймає одне з таких рішень: про підтвердження рішення атестаційної комісії; про допущення до кваліфікаційних екзаменів; про повторне проведення кваліфікаційних екзаменів або їх частини при іншому складі екзаменаторів.
Копія рішення апеляційної комісії видається кандидату у патентні повірені, патентному повіреному, щодо якого вирішувалося питання, а також надсилається особі, за поданням якої розглядалася справа (п. 16 Положення №95).
Аналізуючи наведені положення чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин суд дійшов до висновку, що кандидати у патентні повірені здають кваліфікаційні екзамени у порядку, затвердженому Атестаційною комісією, які оцінюються за бальною системою. Суму балів кваліфікаційних екзаменів, яку необхідно набрати кандидату у патентні повірені для допуску до співбесіди загалом та за кожною із заявлених спеціалізацій окремо, визначає Атестаційна комісія.
В свою чергу, рішення атестаційної комісії про відмову громадянину в атестації як патентного повіреного може бути оскаржено в місячний термін до апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності. Апеляційна комісія приймає відповідне рішення в місячний термін з дати одержання скарги, а саме, про підтвердження рішення атестаційної комісії; про допущення до кваліфікаційних екзаменів; про повторне проведення кваліфікаційних екзаменів або їх частини при іншому складі екзаменаторів.
Поряд з цим, рішення апеляційної комісії може бути оскаржено Голові Державної служби інтелектуальної власності, рішення якого є остаточним.
Як вже було зазначено судом вище, обґрунтовуючи позовні вимоги викладені в пункті 2 позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що його скаргу апеляційній комісії на дії голови атестаційної комісії із затвердженням протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів розглянуто не належним чином, а рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року за результатами її розгляду винесено неправомірно, що підтверджується, зокрема, зіставленням оскаржуваного рішення з рішенням №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 06 січня 2015 року у межах нерозривного єдиного процесу атестації позивача, як кандидата у патентні повірені тільки початкової стадії - допуску до кваліфікаційних екзаменів.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року не містить в собі викладених всіх вимог позивача наведених ним у скарзі та прийнято поза межами її повноважень.
Суд оцінивши вказані доводи вважає їх безпідставними мотивуючи це наступним.
Так, рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року містить в собі висновок про відмову у задоволенні скарги позивача.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтування протиправності вказаного рішення шляхом зіставленням його з рішенням №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 06 січня 2015 року у межах нерозривного єдиного процесу атестації позивача, як кандидата у патентні повірені тільки початкової стадії - допуску до кваліфікаційних екзаменів не може бути взяте до уваги судом, оскільки питання, які ними досліджувалися є апріорі різними.
Крім того, суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1, що при прийнятті рішення №1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року апеляційна комісія діяла поза межами повноважень, оскільки в силу Положення №95 останній надано повноваження щодо прийняття рішення про підтвердження рішення атестаційної комісії.
Суд акцентує увагу, що Положення №95 не розкриває змісту «підтвердження рішення атестаційної комісії», однак, суд вважає, що дане змістове навантаження і свідчить проте, що підтвердження рішення атестаційної комісії і полягає у прийнятті апеляційною комісією рішення про відмову у задоволенні скарги, зокрема, кандидата у патентні повірені.
При цьому, доводи позивача в частині того, що апеляційна комісія Державної служби інтелектуальної власності України мала прийняти рішення про допущення до кваліфікаційних екзаменів є безпідставними, оскільки останнє є лише одним із можливих рішень, які може приймати апеляційна комісія Державної служби інтелектуальної власності України в розрізі приписів Положення №95.
Водночас, судом не береться до уваги твердження ОСОБА_1. про те, апеляційною комісією Державної служби інтелектуальної власності України не в повній мірі розглянуто його скаргу, оскільки вказані обставини не впливають на суть прийнятого нею рішення.
Суд акцентує увагу на тому, що не зазначення апеляційною комісією Державної служби інтелектуальної власності України в спірному рішенні інших вимог, які безпосередньо мали похідний характер від тих, які були нею розглянуті не можу бути покладено в основу рішення суду щодо його скасування.
Поряд з цим, слід додати, що позивачем не оскаржується протокол результатів складання комп'ютерного тесту «Правова охорона інтелектуальної власності» кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) від 04 грудня 2015 року затвердженого Головою атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України, Головою екзаменаційної комісії, начальником управління правового забезпечення промислової власності 04 грудня 2015 року.
Підсумовуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в частині пункту 2 позовних вимог.
Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправною та незаконною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Державної служби інтелектуальної власності України у вигляді самоусунення від розгляду, поданої у порядку передбаченому законодавством, скарги на рішення № 1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року суд зверне увагу на таке.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №80-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України на ОСОБА_2.» Кабінетом Міністрів України покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Державної служби інтелектуальної власності України, виконання обов'язків Голови зазначеної Служби на начальника управління державного нагляду за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_2 (далі - Розпорядження №80-р).
Згідно пункту 11 Положення №95 рішення апеляційної комісії може бути оскаржене голові Державної служби, рішення якого є остаточним.
Аналізуючи зміст даного положення суд приходить до висновку, кандидат в патентні повірені вправі оскаржити рішення апеляційної комісії голові Державної служби, рішення його є остаточним.
В той же час, як вже було зазначено судом вище, 29 березня 2016 року вх. 4520 позивачем подано скаргу на рішення апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року та на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування).
Листом вих. №1-15/3087 від 15.04.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що рішення апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року про відмову в задоволенні скарги на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування) може бути оскаржено ним в судовому порядку.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що станом на час подання ОСОБА_1 відповідної скарги тимчасово покладено виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України на ОСОБА_2
Розпорядженням №80-р не було встановлено обмежень тимчасово виконуючого обов'язки Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_2
Таким чином, в розрізі приписів пункту 11 Положення №95, суд погоджується з тим, що голова Державної служби інтелектуальної власності України допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті скарги позивача від 29 березня 2016 року вх. 4520 на рішення апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року та на дії Голови атестаційної комісії із затвердження протоколу результатів складання першого етапу кваліфікаційних екзаменів (комп'ютерного тестування).
Доказів на спростовування наведеного відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Інші доводи позивача в цій частині, зокрема, щодо оформлення відповіді листом, а не рішенням суд відхиляє, оскільки Положенням №95 не встановлено безпосередньо форми рішення.
Оцінюючи ж наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині пунктів 3 - 7 позовних вимог суд зверне увагу на наступне.
Рішенням атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2) затверджено Порядок проведення кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) та критерії оцінки результатів цих екзаменів.
Відповідно до пункту 3 Положення №425-Н атестаційна комісія виконує такі функції затверджує екзаменаційні завдання та критерії оцінки виконання кандидатами в патентні повірені цих завдань.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо затвердження екзаменаційних завдань та критеріїв оцінки виконання кандидатами в патентні повірені цих завдань є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач на обґрунтування позовних вимог в цій частині не наводить жодних доводів, що при прийнятті рішення атестаційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 10 листопада 2016 року (протокол № 2) атестаційна комісія порушила частину 2 статті 2 КАС України, а наводить виключно власну правову позицію щодо оцінки вірних відповідей на екзаменаційні завдання та критерії їх оцінки.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Як наслідок відсутні підстави для задоволення позовних вимог викладені в пунктах 8 - 10 позовних вимог.
Крім того, інші доводи ОСОБА_1 щодо порушення порядку правової визначеності та попереднього спору щодо допуску його до кваліфікаційних екзаменів суд відхиляє, оскільки вони не стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи та не впливають на рішення прийняте по суті, за наслідком її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Державної служби інтелектуальної власності України у вигляді самоусунення від розгляду, поданої у порядку передбаченому законодавством, скарги на рішення № 1 апеляційної комісії Державної служби інтелектуальної власності України від 01 лютого 2016 року.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.В. Амельохін
Судді: І.А. Качур
В.І. Келеберда