ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/20397/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Козловій І.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Депутата Київської міської ради Дідовця Юрія Вікторовича
до Київської міської ради
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
за участю:
представник позивача, ОСОБА_2,
представник відповідача, Кохан А.І.,
Обставини справи:
Депутат Київської міської ради Дідовець Юрій Вікторович звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - Киїхрада) з вимогами про визнання протиправними дій щодо неприйняття на пленарному засіданні ІІ сесії VІІІ скликання 15 вересня 2016 року рішення «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01 грудня 2015 року №4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання» стосовно включення (обрання) депутата Київської міської ради Дідовця Ю.В. до складу постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування згідно проекту рішення № 08/231-3312/ПР від 02 серпня 2016 року, а також про зобов'язання відповідача повторно винести на найближче чергове пленарне засідання проект зазначеного рішення та включити Дідовця Ю.В. до складу постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01 квітня 2016 року звернувся до заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради Прокопіва В.В. з листом стосовно необхідності включення його відповідно до Переліку та персонального складу постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання до одної з постійних комісій як вимагають норми чинного законодавства, оскільки його перебування поза складом постійної комісії не дозволяє належним чином виконувати обов'язки перед територіальною громадою міста Києва.
На виконання зазначеного листа за дорученням Прокопіва В.В. від 01 квітня 2016 року № 08/5555 постійною комісією Київради з питань регламенту та депутатської етики, як суб'єктом розроблення проектів рішень Київради з питань, що входять до її відання, був розроблений проект рішення № 08/231-3312/ПР від 02 серпня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій київської міської ради VІІІ скликання», пояснювальну записку до проекту рішення, порівняльну таблицю до проекту рішення щодо включення Дідовця Ю.В. до складу постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.
15 вересня 2016 року на пленарне засідання ІІ сесії VІІІ скликання Київради виносилося на розгляд та заслуховувалося питання щодо внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року № 4/4, проте після проведеного голосування по зазначеному питанню рішення не було прийнято, оскільки відповідно до протоколу № 23 ІІ сесії VІІІ скликання за - 40 голосів, проти - 0 голосів, утрималося 14 депутатів.
Посилаючись на норми Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 579/579, позивач вважає протиправними дії Київради щодо необрання (не включення) його до складу постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування, та вбачає відновлення своїх прав у зобов'язанні Київради повторно винести на найближче засідання проект відповідного рішення, з чим і звертається до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 04 січня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні, викликано уповноважених представників сторін.
В судовому засіданні 28 лютого 2017 року оголошено перерву за клопотанням відповідача, 21 березня розгляд справи відкладено для повторного виклику позивача в судове засідання. Одночасно представником відповідача до суду подані заперечення (а.с. 61-65), з яких вбачається, що дії позивача свідчать про те, що він остаточно не визначився з реалізацією свого права на включення до складу однієї з постійних комісії Київради, а самостійно відповідача не вправі визначати вид комісії, до якої необхідно включити депутата. Крім того, після 15 вересня 2016 року на розгляд Київради не надходило проектів рішень про внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року № 4/4. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити.
В судовому засіданні 16 травня 2017 року судом винесено ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року, справу направлено для подовження розгляду.
02 жовтня 2017 року справ прийнято до провадження суддею Келебердою В.І., призначено її до розгляду у судовому засіданні.
05 грудня 2017 року відбулося судове засідання, представники сторін надали свої пояснення та заперечення, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням Київради від 07 липня 2016 року № 579/579.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у жовтня 2015 року Дідовець Юрій Вікторович обраний депутатом Київради. Посвідчення депутата Київської міс якої ради видано йому 01 грудня 2015 року.
За приписами частини другої статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою.
Рішенням Київської міської ради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання» затверджено перелік та персональний склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання згідно з додатком до цього рішення, зокрема утворено 13 постійних комісій Київради.
До зазначеного рішення відповідно до рішення Київради № 74/74 від 11 лютого 2016 року вносилися зміни за заявою депутата Київради Ярошенка Р.В.
У квітні 2016 року депутат Київради Дідовець Ю.В. звернувся із заявою про його включення до складу постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування.
Крім Дідовця Ю.В. з таким же проханням до Київради звернувся голова фракції «ВО «Батьківщина» Бондаренко В.
Постійною комісією Київради з питань регламенту та депутатської етики (як суб'єктом подання) було підготовлено та погоджено проект рішення «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання», а також підготовлено пояснювальну записку до зазначеного проекту рішення з обґрунтуванням необхідності прийняття цього рішення.
Зазначений проект рішення згідно процедури, передбаченої Регламентом Київської міської ради, був погоджений та винесений на розгляд пленарного засідання сесії Київради 15 вересня 2016 року.
Зазначені обставини беззаперечно визнаються сторонами.
Як вбачається зі стенограми засідання Київради від 15 вересня 2016 року, після обговорення проекту рішення «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання» на пленарному засіданні сесії Київради депутатами зазначений проект рішення не підтримано, за нього проголосували 40 депутатів - «за», утрималися від голосування - 14, «проти» ніхто не голосував.
Із стенограми також вбачається, що постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування складається із 23 депутатів, з яких троє є представниками фракції «ВО «Батьківщина», що призводить до певних труднощів у проведенні засідань, а інші постійні комісії Київради складаються з 4-5 депутатів, у чому є необхідність розподіляти кількість депутатів у комісіях збалансовано.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутатські групи, фракції мають право на пропорційне представництво в постійних та тимчасових та тимчасових комісіях ради (квотний принцип).
Частиною другою статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено права депутата місцевої ради, зокрема й право вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.
Згідно статті 26 Регламенту Київської міської ради суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, депутати Київради, заступник міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та цим Регламентом, а також члени територіальної громади міста Києва в порядку місцевої ініціативи відповідно до вимог, передбачених законодавством та цим Регламентом.
Отже, позивач, як депутат Київради, наділений повноваженнями на подання проекту рішення Київської міської ради.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що Дідовець Ю.В., намагаючись виконати свій обов'язок, передбачений статтею 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», стосовно входження до однієї з постійних комісій Київради, належним чином подав відповідне звернення щодо бажання бути обраним до складу постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування.
Водночас, судом встановлено, що й відповідачем здійснено належну процедуру, передбачену Регламентом Київради, щодо внесення проекту рішення про внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання», проте зазначений проект рішення не був підтриманий необхідним числом депутатів за результатами голосування.
За таких обставин суд не вбачає протиправності у діях відповідача, у тому вигляді як її формулює в адміністративному позові позивач, зокрема вбачаючи протиправність у неприйнятті на пленарному засіданні сесії Київради 15 вересня 2016 року рішення про внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року № 4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київради VІІІ скликання», оскільки зазначене рішення приймається відповідно до Регламенту Київради на засіданнях шляхом голосування, яке відбулося та за результатами якого рішення не було прийнято.
Як наслідок підстави для зобов'язання відповідача повторно винести на найближче чергове пленарне засідання проект зазначеного рішення та включити Дідовця Ю.В. до складу постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради відсутні, оскільки суд прийшов до висновку, що ініціатором (суб'єктом) подання проекту відповідного рішення, зокрема, щодо включення депутата до складу певної постійної комісії Київради, може бути як сам позивач - депутат Київради, так і інші суб'єкти, визначені статтею 26 Регламенту Київради.
При цьому судом з'ясовано, що Дідовець Ю.В. звертався з відповідною заявою щодо включення його до складу постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування лише у грудні 2016 року і після розгляду цього питання на засіданні Київради 15 вересня 2016 року його не порушував.
Разом з тим, за інформацією представника відповідача, Дідовець Ю.В., одночасно із подачею адміністративного позову до суду, звернувся до Київради також із заявою про його включення до складу вже іншої постійної комісії Київради з питань власності, у чому відповідач вбачає невизначеність позивача із видом постійної комісії, до якої він бажає бути включеним.
Зазначену інформацію представником позивача під час розгляду справи не спростовано.
Суд, розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка втілює «право на суд» як право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань.
Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини від 13 квітня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (заява № 28924/04) зазначається, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки її ціллю є гарантування права, яке є практичним та ефективним, а не теоретичним та ілюзорним. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Також згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Суд у своїх рішеннях підкреслює, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справ.
Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений розгляд судами адміністративних справ не інакше як за позовною заявою, проданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідачем обґрунтовано у достатній мірі свої заперечення щодо позовних вимог, та доведено відсутність неправомірності дій щодо неприйняття на пленарному засіданні сесії Київ ради від 15 вересня 2016 року рішення «Про внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року №4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання» щодо включення (обрання) депутата Київради Дідовця Ю.В. до складу постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, а також, у зв'язку з чим суд вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, а також в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повторного винесення на найближче чергове засідання сесії Київради VІІІ скликання проекту рішення «Про внесення змін до рішення Київради від 01 грудня 2015 року №4/4 «Про перелік та склад постійних комісій Київської міської ради VІІІ скликання» №088231-3312 ПР від 02 серпня 2016 року.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні судом позову.
Як вбачається з обставин справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням чого, а також ураховуючи результат розгляду справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні адміністративного позову Депутата Київської міської ради Дідовця Юрія Вікторовича до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Дідовець Юрій Вікторович - депутат Київської міської ради (посвідчення № 35 від 01 грудня 2015 року), код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: 04215, АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_2.
Відповідач: Київська міська рада, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, тел.+0442027310.
Суддя В.І. Келеберда