ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/12288/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ в місті Києві) від 15.03.2018 року про перерахунок пенсії позивача;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням премії в середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції у с. Залісся починаючи з 04.05.1986 року по 05.05.1986 року включно, згідно довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження (с. Залісся) від 15.07.2008 року № 194, з дня звернення за перерахунком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в місті Києві, є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Позивач вважає, що відповідач незаконно відмовив йому в перерахунку пенсії на підставі довідки Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк № 4 від 15.07.2008 № 194 про заробітну плату, обґрунтовуючи відмову відсутністю первинних документів, що підтверджують виплату сум, зазначених у довідці.
Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві, з яких вбачається, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії відповідно до норм чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.09.2011 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.20).
Як зазначено в довідці медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 24.02.2004, Серії НОМЕР_2, позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з роботами на ЧАЕС (а.с.25).
Крім того, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - посвідчення Серія НОМЕР_3 від 25.05.1998 року (безстрокове), учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - вкладка № НОМЕР_4 (довічно)(а.с.21).
Наказом Автотранспортного підприємства 09124 від 05.05.1986 № 197 сформовано автоколону для евакуації населення.
Так, а вищевказаному наказі зазначається, що 04.05.1986 року до с. Залісся відряджено ОСОБА_1 (а.с.16-18).
Відповідно до довідки про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194, ОСОБА_1 за роботу, в період з 04.05.1986 - 05.05.1986, у населених пунктах зони відчуження в с. Залісся, визначено розрахункову заробітну плату в розмірі 155,44 крб. (а.с.14).
23.02.2018 позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ в місті Києві) із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження (с. Залісся) від 15.07.2008 року № 194.
Листом від 15.03.2018 № 714/01/П-540 у задоволенні заяви про перерахунок пенсії позивачу відмовлено, оскільки останнім не додано до заяви первинних документів, яким підтверджується фактичне отримання виплат, зазначених у довідці про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194.
Також, пенсійним органом зазначено, що після проведеної перевірки достовірності документів позивача встановлено, що відповідно до актів № 334 від 14.07.2014 та № 355 від 18.07.2014 первинні документи, які підтверджують оплату за роботу ОСОБА_1 в зоні відчуження, на підприємстві «Київпастранс» Автобусний парк №5 відсутні (а.с.9).
Не погоджуючись з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796) (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).
Відповідно до статті 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії (пункт «а»), додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (пункт «б»). Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пенсії), а також передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Тобто, за змістом наведеної правової норми, розмір пенсії по інвалідності залежить від заробітку фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
За приписами частини 1 статті 57 Закону № 796 обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
За змістом вищенаведених правових положень, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержана за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 № 644 «Про затвердження форми Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2012 за №1808/22120.
Як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем для перерахунку пенсії надано Правобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ в місті Києві) довідку про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194 за роботу, в період з 04.05.1986 - 05.05.1986, у населених пунктах зони відчуження в с. Залісся, якою визначено розрахункову заробітну плату в розмірі 155,44 крб.
Як вбачається з листа пенсійного органу № 714/01/П-540 від 15.03.2018, у задоволенні заяви про перерахунок пенсії позивачу відмовлено, оскільки останнім не додано до заяви первинних документів, яким підтверджується фактичне отримання виплат, зазначених у довідці про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194.
Дослідивши довідку про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194, видану підприємством «Київпастранс» Автобусний парк № 4, судом встановлено, що розрахунок заробітної плати позивача проводився на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, а не на підставі фактично отриманих виплат згідно розрахункових листів чи інших первинних документів.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату від 15.07.2008 року № 194, яка видана підприємством «Київпастранс» Автобусний парк № 4, відсутні, оскільки заробітна плата у розмірі, вказаному у цій довідці, позивачу виплачена не була.
Отже, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17 та у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 368/1262/17.
Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання ГУ ПФУ в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням премії в середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції у с. Залісся починаючи з 04.05.1986 року по 05.05.1986 року є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки не всі зазначені в цій довідці дані є підтвердженими розрахунковими документами (відомостями) та фактично отримані позивачем.
Доводи позивача, що такі складові повинні були виплачуватися на підставі діючого на той час законодавства, не свідчать про їх фактичне нарахування та отримання позивачем під час роботи в зоні відчуження. Відсутність відомостей про фактичне отримання позивачем таких складових заробітку, і непідтвердження їх відповідними первинними документами, не породжує правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Таким чином, доводи позивача і наведені ним обставини, не заслуговують на увагу суду, оскільки не відповідають вимогам законодавства, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для розподілу судових витрат, відсутні.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда