ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/11629/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16)
про зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4 % та з урахуванням величини одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію.
04 червня 2018 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії позивача відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 01 лютого 2014 року щомісячно, однак у проведенні індексації позивачу було відмовлено.
Також, позивач стверджує, що застосування із 01 жовтня 2017 року величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є протиправним, оскільки попередня редакція частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлювала більш вигідні умови для розрахунку пенсії.
Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними та такими, що порушують його права, а тому просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 26 липня 2018 року отримав 03 серпня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на адміністративний позов, у якому стверджує, що позивач не має права на таку індексацію.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04 червня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену йому індексацію пенсії щомісячно з 01 січня 2014 року по жовтень 2017 року з урахування індексу інфляції в розмірі 224,4% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнту стажу застосовується для його пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 червня 2018 року №25652/02/К-2255 позивача було повідомлено, що ОСОБА_1 не має права на індексацію пенсії, а розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням коефіцієнту страхового стажу (кратністю 1).
Також, позивачу направлено довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2017 року, де в колонці 3 розмір пенсії нарахований (включаючи індексацію).
Незгода позивача із відмовою відповідача у здійсненні індексації пенсії зумовила його звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року, відповідно до ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
За змістом статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, було внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року шляхом підвищення порогу індексації з 101 до 103 відсотків.
Таким чином, наведеними нормами визначено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації. Підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка (до 01 січня 2016 року) і 103 відсотка (після 01 січня 2016 року).
В той же час, 28 грудня 2014 року до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року були внесені зміни, зокрема доповнено ст. 5 частиною 6 такого змісту: "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік".
Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.
Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними.
Таким чином, з 01 січня 2015 року проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), відповідно до п. 3 якого (у редакції від 24 березня 2008 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Так, індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати.
За приписами абз. 5 п. 4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Абзацом 1 п. 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
З вищевказаного вбачається, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 року по справі № 21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв'язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться. Таким чином, підстав, які ґрунтувалися б на Закону, для здійснення індексації пенсії немає.
Разом з тим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 3 Порядку №1078, оскільки він є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, а вимоги прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015,2016,2017 роки» не визнані неконституційними.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Бюджетами Пенсійного фонду України на 2014, 2015, 2016, 2017 роки взагалі не закладено коштів на проведення індексації пенсії.
Згідно з п. 4 Порядку перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року №795, перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводиться шляхом збільшення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, зазначеної у п. 3 цього Порядку, на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. Зазначений коефіцієнт визначається щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що оскільки, Кабінет Міністрів України не визначив коефіцієнт зростання середньої заробітної плати (доходу) Україні, тому суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4 %, задоволенню не підлягає.
Щодо посилань позивача на той факт, що частина 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» про проведення індексації в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд зазначає наступне.
Дійсно рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зміни внесені в статтю 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Однак суд зазначає, що самі положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Кабінетом міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 не конституційними не визнані, та не протирічать, на думку суду, положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині взаємодії при обчисленні індексації пенсій, та є чинними на час розгляду адміністративної справи.
Крім того, суд звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 мотивовано виключно незаконністю внесення змін в Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Також суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування вимог, на рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 758/9406/16-а, № 754/3626/17 є помилковим, оскільки не співпадає предмет спору, в даній судовій справі загальне право позивача на індексацію пенсії не заперечується.
Верховний Суд України у своїй постанові від 08 вересня 2015 року № 21-606а15, постановленій у порядку перегляду з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зазначив, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України №1058-IV); додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача провести індексацію є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.
Так, Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року.
Проте, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Відтак вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Велікода проти України» від 03 червня 2014 року.
В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при нарахуванні та виплаті пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про необхідність у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук