ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
24 грудня 2018 року м. Київ № 640/21772/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши позовну заяву і додані до неї матеріали Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32), державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Бялого М.Г. (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Б) про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
20.12.2018 засобами поштового зв'язку Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі старшого державного виконавця Бялого М.Г. щодо накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 07.11.2018, винесену по ВП № 56846302 у розмірі 10200,00 грн.
Пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами першою та другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії та постанову державного виконавця від 07.11.2018, строк оскарження якої розпочався з дня, коли Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві отримало вказану постанову.
З відбитку штампу на супровідному листі відповідача вбачається, що спірну постанову позивач отримав 20.11.2018, відповідно перебіг строку звернення до суду з позовом про скасування постанови розпочався 21.11.2018 та закінчився 03.12.2018.
Разом з тим, до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 20.12.2018, про що свідчить відмітка відділу поштового зв'язку на конверті.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом з пропуском встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В порушення наведеної правової норми позивачем до позовної заяви не додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частиною шостою вказаної статті Кодексу передбачено, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Так, позовна заява підписана представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Лазоренко А.О.
Разом з тим, в порушення наведених правових норм у позовній заяві не зазначено відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, стосовно Лазоренко А.О.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням розміру позовних вимог та встановленого Законом України від 7 грудня 2017 року N 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивачеві за подання до суду даного позову необхідно сплатити 1762,00 грн судового збору.
В порушення наведених правових норм позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. Натомість, у прохальній частині позовної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить суд звільнити його від сплати судового збору, мотивуючи тим, що останній не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Вивчивши клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За правилами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правила відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати закріплені в статті 8 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає вказані можливості щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру чи звільнення від сплати судового збору виключно для фізичних осіб.
З аналізу наведених правових норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір" вбачається, що суд, виключно у випадку звернення до суду фізичної особи, враховуючи її майновий стан, може своєю ухвалою зменшити такій фізичній особі розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити її від оплати судових витрат повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити такій фізичній особі сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 29.12.2017 по справі №826/11019/15 (К/9901/2084/17).
Також, суд зазначає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № К/9901/854/17.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження їх обґрунтованості;
- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з доказами направлення її копії відповідачам;
- документа про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача -34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
Згідно з частиною третьою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Катющенко