ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/12662/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Департамент), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Департаменту щодо встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
- зобов'язати Департамент встановити позивачу статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС. В установленому законом порядку позивач звернувся за наданням статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та отриманням відповідного посвідчення, однак на вказане звернення відповідачем було надано відмову.
Ухвалою суду від 14 серпня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Станом на момент прийняття рішення у справі відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та має категорія 4 (а.с.9).
Відповідно до Експертного висновку № 9342 від 21.05.2018 року Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, позивачу встановлено діагноз, який є наслідком - захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.10).
Згідно Висновку медико-соціальної експертної комісії від 29.05.2018 року Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено ІІ інвалідності довічно, причина якої - захворювання пов'язане з впливом наслідків на ЧАЕС (а.с.11).
21.06.2018 від Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надійшло подання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом № 1738/02-49 від 16.07.2018р. Департамент повідомив позивача та Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, що з 01.01.2015 року відсутній факт проживання будь-яких осіб на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно, потерпілі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не мають законодавчо обґрунтованого права на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, оскільки Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VІІІ, виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено статті 2 (визначення категорій зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, відповідачем зазначено, що відповідних змін у чинне законодавство не внесено, а тому вирішити питання про видачу позивачу відповідного посвідчення не видається можливим.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі по тексту - Порядок № 51).
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Частиною 1 ст. 14 Закону № 796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статей 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1 (п. 1);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п. 4).
Частиною 1 ст. 12 Закону №796 причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Абзацом 9 п. 10 Порядку № 51 передбачено, що посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абз. 19 п. 10 Порядку № 51 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Наявна у справі копія посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 від 29.06.2000, підтверджує статус ОСОБА_1 і належність його до вказаної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Наявні у справі копії довідки МСЕК серії НОМЕР_2 та експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 21.05.2018 року №9342 підтверджують встановлення позивачу з 29.05.2018 року ІІ групи інвалідності довічно, захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, враховуючи належність позивача до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення йому ІІ групи інвалідності, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується належними доказами, та відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону № 796 і абз. 9 п. 10 Порядку № 51, суд дійшов висновку про виникнення передбачених у п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796 підстав для віднесення позивача до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримання посвідчення відповідного зразка.
Всупереч наведеним вище положенням Закону №796 і Порядку № 51 та поданим позивачем документам, необхідним для видачі останньому посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідачем прийнято протиправне рішення від 16.07.2018 року № 1738/02-49, яке оформлене листом, чим порушено право позивача на визнання за ним відповідного статусу і пов'язаного з ним соціального захисту.
Таким чином, доводи позивача і надані ним докази, які не були спростовані відповідачем, відповідають вимогам законодавства і підтверджують на наявність законних підстав для отримання ним посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідного зразка.
За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч.2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.
Отже, адміністративним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
Отже, суд вважає, що наявні правові підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень, в даному випадку - Департаменту, вчинити певні дії для належного захисту прав позивача.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись приписами статей 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити у повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (03065, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ЄДРПОУ 03193459), яка оформлена листом від 16 липня 2018 року № 1738/02-49 щодо встановлення ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1) статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (03065, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ЄДРПОУ 03193459), оформити та видати ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, на підставі подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда