ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/5351/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Павлючик Д.С., розглянувши за правилами письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Ценова Дмитра Миколайовича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи
з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач 1), начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Ценова Дмитра Миколайовича (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 2 при видачі ним п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63; визнання протиправним та скасування п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63; зобов'язання відповідача 2 скасувати п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63.
В обґрунтування позову, позивач вказує, що оскаржуваний наказ від 16.01.2017 року №63, яким на нього, позивача, накладено дисциплінарне стягнення, зокрема, за порушення норм п. 1.20, 1.3.3, 5.1, 5.4.1, 5.4.2, 5.4.4, 5.4.5 Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05 є безпідставним, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» на органи поліції не покладено обов'язку щодо конвоювання затриманих і взятих під варту осіб.
Ухвалою суду від 24.07.2017 року відкрито провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні, яке відкладено у зв'язку з неявкою позивача.
Відповідно до довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 26.10.2017 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно довідки про нездійснення фіксування судового засідання від 25.01.2018 року розгляд справи відкладено у зв'язку зі зміною графіку слухань справ.
В судовому засіданні 01.03.2018 року ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.07.2016 року №393 о/с майора поліції ОСОБА_2 призначено начальником Обухівського відділу поліції.
В подальшому, пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.01.2017 року №63 за порушення службової дисципліни, ст 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, ст 8 в частині належного контролю за діями підлеглих та за неналежне виконання Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05, яке виявилось в порушення п. 1.20, 1.3.3, 5.1, 5.4.1, 5.4.2, 5.4.4, 5.4.5, що призвело до незабезпечення прибуття обвинуваченого ОСОБА_4 до Обухівського районного суду, позивачу оголошено сувору догану.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі також - Закон).
Згідно з п. 9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Статут).
Відповідно до ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
При цьому, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Статтею 10 Статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: сувора догана.
Згідно вимог ст. 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Зі змісту наказу від 16.01.2017 року №63 вбачається, що такий наказ прийнято у зв'язку з виявленням працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області під час моніторингу мережі Інтернет 12.12.2016 року критичної публікації «Покровители криминалитета: почему родственник судьи не может бить наказан за убивство». Також, вказаний наказ містить посилання на службове розслідування, яким встанволено, що службова діяльність Обухівського ВП ГУНП в Київській області та відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУНП в Київській області пущена на самоплив, працівники вищевказаних підрозділів не володіють належними знаннями нормативних документів, що регламентують роботу вказаних підрозділів, займаються самоусуненням від виконання службових обов'язків.
Судом неодноразово (ухвали суду від 24.07.2017 року та від 15.11.2018 року, судовий запит від 30.10.2017 року) зобов'язано відповідачів надати суду, зокрема, належним чином завірену копію матеріалів службового розслідування, що слугували підставою для прийняття наказу від 16.01.2017 року №63.
Представником відповідачів надано суду матеріали службових розслідувань, що слугували підставою для прийняття інших наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень. Проте відповідачами не надано суду витребуваних доказів, а саме: належним чином завірену копію матеріалів службового розслідування, що слугували підставою саме для прийняття наказу від 16.01.2017 року №63.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в порушення ст 14 Статуту службове розслідування за фактом незабезпечення прибуття обвинуваченого ОСОБА_4 до Обухівського районного суду відповідачами не проводилось та письмові пояснення від позивача не відібрано.
Щодо доводів відповідачів про порушення позивачем ст 7, 8 Статуту та Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05, яке виявилось у незабезпеченні прибуття обвинуваченого ОСОБА_4 до Обухівського районного суду, суд зазначає наступне.
Інструкція з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05 має також випробовувалась судом від відповідачів, проте не надана суду з посиланням на обмежений гриф доступу «ДСК», отже питання щодо віднесення обов'язку з конвоювання затриманих до суду органами поліції досліджується судом з інших законодавчих актів.
Згідно ст 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 18 названого Закону визначено основні обов'язки поліцейського:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Отже, Законом України «Про Національну поліцію» не визначено обов'язку органів національної поліції щодо конвоювання затриманих до суду.
Згідно п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну гвардію України» установлено, що тимчасово до визначення на законодавчому рівні іншого суб'єкта виконання відповідних функцій Національна гвардія України продовжує здійснювати, зокрема: конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, до Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих загальних судів, перелік яких визначається Міністром внутрішніх справ України, та відповідних установ виконання покарань, попереднього ув'язнення (крім гауптвахт) та ізоляторів тимчасового тримання, а також охорону їх у залі суду.
Відповідно до Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України 26 травня 2015 року N 613/785/5/30/29/67/68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2015 р. за N 698/27143, конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув'язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України (далі - військові частини) та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) за місцем їх дислокації.
Наказ про прийняття для обслуговування судів військовими частинами видає командувач Національної гвардії України, а доручення органам внутрішніх справ - начальники головних управлінь і управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - ГУМВС (УМВС)).
Отже, обов'язок конвоювати осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі до місцевих загальних судів покладено на Національну гвардію України.
Органи поліції можуть виконувати функції з конвоювання осіб виключно за дорученням. Проте, наявність такого доручення, в даному випадку Обухівському відділу поліції щодо конвоювання затриманого до суду, відповідачами не надано.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими висновки відповідачів про порушення позивачем ст 7, 8 Статуту та Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05.
Підсумовуючи викладене, оскільки при прийнятті п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63 відповідачами порушено ст 14 Статуту, висновок відповідачів про порушення ст. 7, 8 Статуту та Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 25.02.2005 року №60 дск-05 не знайшов підтвердження під час вирішення справи, отже суд вбачає наявними підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача 2 при видачі ним п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63, оскільки такі дії мають правовим наслідком прийняття зазначеного наказу і належним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме скасування п. 1 зазначеного наказу.
Щодо позову в частині зобов'язання відповідача 2 скасувати п. 1 наказу від 16.01.2017 року №63, суд зазначає, що скасування судовим рішенням такого наказу не потребує скасування такого наказу відповідачем 2, отже не матиме правовим наслідок відновлення порушених прав позивача, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 640 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_2 АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул Володимирська, 15, код ЄДР 40108616), начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Ценова Дмитра Миколайовича (01601, м. Київ, вул Володимирська, 15, код ЄДР 40108616) про визнання протиправними дій, скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул Володимирська, 15, код ЄДР 40108616) від 16.01.2017 року №63.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДР 40108616) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда