ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року № 826/14615/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у спрощеному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 року №676-1305.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 року постанову суду першої інстанції скасовано. позов задоволено частково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 23.04.2016 року № 676-1305 у частині визначення податкового зобов'язання із земельного податку на 35190,78 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Проте, постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 14.08.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до вирішення у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзив на позов не надано.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
позивач є власником нежилого приміщення загальною площею 260,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи Договором дарування нежилого приміщення від 11.10.2002 р. зареєстрованим в реєстрі за № 4852 та Свідоцтвом про право власності САЕ №539822 від 20.07.2012 року.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та провадить господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку від 30.05.2012р. року серії НОМЕР_2, в якому зазначено: - місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1,; - вид або види господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна (код КВЕД 70.20.0, 93.02.0).
25 квітня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 676-1305, яким, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 176 517,21 грн.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 ст. 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 287.7 ст. 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, у розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-то набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Відповідно до пункту 291.3 ст. 291 ПК юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За пунктом 291.2 ст. 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У пункті 269.2 ст. 269 ПК також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
За підпунктом 4 пункту 297.1 ст. 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена
За змістом вищевказаних норм ПК обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Такий зміст правового регулювання відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому у постанові від 24.11.2015 у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а).
Висновок апеляційного суду відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України.
Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 ст. 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно з пунктом 271.2 цієї статті рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 ст. 274 ПК).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п.289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Пунктом 289.2 ст. 289 ПК України закріплено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
В матеріалах справи наявні: копія довідки про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки № Ю-37945/2013 від 05.03.2013 року; розрахунок платежів по сплаті податку на землю на 2016 рік; копія витягу про державну реєстрацію прав від 09.08.2012 року № 35110590; копія Договору дарування нежитлового приміщення від 11.10.2002 року.
Згідно п. 2.1 затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 року №43/1877 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:
Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі,де:
Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони:
Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Так, з наданих суду апеляційної інстанції пояснень вбачається, що розрахунок податку було проведено відповідачем наступним чином:
Сума земельного податку на 2016р:
209,7 кв.м. х 4180,54 х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% = 176519,21 грн.
Де:
4180,54 грн. за І кв.м. - грошова оцінка згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014р. №23/23, введено в дію з 01.07.2015р. (згідно рішення Київської міської ради від 10.12.2014р. №56:'565);
2.5 коефіцієнт на функціональне використання землі згідно довідки про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки від 05.03.2013р. №Ю - 37945/2013;
1.5 узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно довідки про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки від 05.03.2013р. №Ю - 37945/2013;
3% ставка податку на землю відповідно до пп. 5.6. Рішення Київської міської Ради №242/5629 від 23.06.2011р. зі змінами та доповненнями:
1,249 коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 р. № 6-28-0.22-215/2-15 та ст. 289 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV;
1,433 коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" та ст. 289 Податкового Кодексу України від 02,12.2010р. №2755-ІУ.
З наведеного розрахунку вбачається, що відповідачем застосовано одразу два різні коефіцієнти індексації грошової оцінки, а саме - 1,249 та 1,433.
Проте, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,433, що вказує на правомірність застосування індексації грошової оцінки при розрахунку податкового зобов'язання, у розмірі 1,433.
Отже, застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, що становить 1,249 за 2014 рік відповідачем здійснено безпідставно, оскільки Податковий кодекс України пов'язує необхідність застосування кумулятивного методу в залежності від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Рішенням Київської міської Ради від 03.07.2014р. №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" введеного в дію з 01.07.2015р., вартість 1 кв.м території відповідно до економіко планувальної зони 61 становить 4180,54 грн./к.м.
Також, в матеріалах справи наявна довідка про розмір нормативної грошової оцінки землі від 05.03.2013 року № 15 зі встановленою вартістю 1кв.м. землі в розмірі 2341,81 грн./к.м.
Відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Отже, наявність інформації з Державного земельного кадастру є підставою для нарахування податку на землю при визначенні суми цього податку.
Проте, матеріали справи не містять інших доказів отримання ДПІ відомостей про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, окрім довідки № Ю-37945/2013 Департаменту земельних ресурсів від 05.03.2013.
Отже,
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним застосування відповідачем нормативної грошової оцінки землі у розмірі 4180,54 грн./к.м.
Таким чином, враховуючи необґрунтованість застосування відповідачем, під час розрахунку платежів по сплаті податку на землю на 2016 рік позивачу коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,249 та нормативної грошової оцінки землі у розмірі 4180,54 грн./к.м., суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.04.2016 року №676-1305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві(03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5а, код ЄДР 39561761) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 року №676-1305.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) за рахунок бюджених асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві(03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5а, код ЄДР 39561761) судовий збір в сумі 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда