26 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3673/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Федорок К.М.,
представника позивача - Акуленка В.М.,
представника відповідача - Мірошниченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 877 від 02.08.2018 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини НОМЕР_1 » щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 за шкоду заподіяну державі у розмірі 80495,28 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що пункт 25 оскаржуваного наказу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у наказі не було зазначено, які саме дії умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна були вчинені позивачем. Також, наказ не містить і посилань на заподіяну позивачем шкоду, ступінь вини позивача, умови та причини, які сприяли заподіянню шкоду, та її наслідки.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Д'яковим В.І. від 13.11.2018 поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що службове розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, було призначено та проведено у строк, визначений у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» та Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95. Також відповідачем у відзиві зазначено, що службовим розслідуванням встановлено усі необхідні елементи для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, а саме: заподіяння шкоди відповідачу - незаконне списання пально-мастильних матеріалів (без первинних документів); протиправна поведінка у формі порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, положень, порядків та законів України; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, що відобразилось у невиконанні позивачем його прямих обов'язків; наявність вини у заподіянні шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві з наданням додаткових пояснень, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, надавши свої письмові заперечення та вказав, що дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 про притягнення позивача до матеріальної відповідальності вчинені у повній відповідності до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 на посаді командира групи матеріального забезпечення вч НОМЕР_1 , призначений наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 12.08.2015 № 183 та з 12.08.2015 вважається таким, що справи та посаду прийняв. Зазначене підтверджується наказом В/ч НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877 (а.с.9).
На виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.04.2018 № 244 «Про проведення службового розслідування військовою частиною НОМЕР_2 за фактом нестачі пального та майна служби пального у військовій частині НОМЕР_1 » комісією військової частини НОМЕР_2 було проведено службове розслідування з метою з'ясування причин і умов незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 89959л та дизельне пальне (далі - ДП) - 165322л, на загальну суму 6727265,00 грн.
За результатом вказаного розслідування наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.05.2018 № 342 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка виникла внаслідок незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин - 89959л та дизельне пальне - 165322л, на загальну суму 6727265,00 грн. (а.с.11-13).
Аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у військовій частині НОМЕР_1 були встановлені порушення вимог пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавались, та в порушення вимог пункту 5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року №690, що діяло до 02.11.2017, а також Інструкції з обліку військового майна № 440, що набрала чинності з 03.11.2017, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавались, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин - 89959л та дизельне пальне - 165322л, на загальну суму 6727265,00 грн. Незаконне списання пального було допущено в підрозділах військової частини НОМЕР_1 , зокрема, у групі матеріального забезпечення на загальну суму 80495,28 грн. (а.с.55-77).
Як зазначено в пункті 1.50. наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.05.2018 № 342: «За неналежне виконання вимог статей 11, 16, 58, 119, 112 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548, статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.03.2017 № 53, притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 8582,00 грн.» (а.с.12 на звороті).
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2018 № 183 капітан ОСОБА_1 призначений на посаду командира групи матеріального забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з 12.08.2015 (а.с.54).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі Положення № 243/95).
Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Згідно із п. 13 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:
умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;
приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;
заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;
дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;
недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Згідно із п. 16 Положення № 243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.
Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.
Розслідуванням повинно бути встановлено:
в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;
якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;
вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;
умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;
чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;
ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;
умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (пункти 17-19 Положення № 243/95).
Відповідно до п. 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.
Як вбачається з наказу командира вч НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877 підставою для висновків відповідача про заподіяння позивачем матеріальної шкоди державі в особі вч НОМЕР_1 було зроблено фактично за наслідками проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у вч НОМЕР_1 у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 та інвентаризації.
Водночас, як свідчить довідка про проведений аудит та акт службового розслідування, що був затверджений командиром вч НОМЕР_1 не містить жодних посилань на фактичні обставини, що свідчать про те, що саме позивач здійснив розтрату паливно-мастильних матеріалів.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списання пального.
Крім того, суд зазначає, що повна матеріальна відповідальність військовослужбовців, настає тільки якщо військовослужбовці умисно знищили, пошкодили, зіпсували, здійснили розкрадання або незаконне витрачання військового майна.
Суд вважає, що ані аудитом, ані службовим розслідування не підтверджено вини саме позивача у втраті військового майна.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність висновків вч НОМЕР_1 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню за відсутності доведеності вини позивача у вчиненні порушення.
Також, суд зважає на таке, що аудит Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було завершено 26.04.2018, після чого було встановлено, що майну вч НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди, тобто фактично встановлено порушення. Водночас, службове розслідування у вч НОМЕР_1 було призначено 09.07.2018 та завершено наказом командира вч НОМЕР_1 № 877 від 02.08.2018. Таким чином, службове розслідування було завершено після спливу більше двох місяців з моменту виявлення завдання матеріальної шкоди. Зазначене свідчить про те, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було дотримано вимог пункту 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР. Вч НОМЕР_1 не було надано суду доказів продовження цього терміну.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що враховуючи протиправність висновків відповідача про притягнення позивача до відповідальності, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877 підлягають задоволенню, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.
Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування пункту наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 877 від 02.08.2018 “Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини НОМЕР_1 ” про притягнення командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 80495,28 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2019 року.
Суддя В.І. Д'яков