02 січня 2019 року справа № 2340/4355/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Головне управління), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДФС у Черкаській області форми “Ф” за № 1/50 від 08.12.2017, форми “Ф” № 2/50 від 08.12.2017;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, винесену Головним управлінням ДФС у Черкаській області форми “Ф” № 27211-17 від 11.04.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.12.2017 Головним управлінням винесені відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми “Ф” за № 1/50 від 08.12.2017, форми “Ф” за № 2/50 від 08.12.2017, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі: за 2015 рік - 58621,12 грн, за 2016 рік - 22425,14 грн. Як наслідок 11 квітня 2018 року відносно позивача було сформовано податкову вимогу форми “Ф” за № 27211-17 від 11.04.2018 на суму 81925,98 грн.
Позивач вважає, що комплекс нежитлових будівель та споруд, які розташовані в м. Умань, по вул. Леніна, 57, не є об'єктом оподаткування відповідно до приписів пункту “є” пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, так як позивач їх використовує для здійснення підприємницької діяльності.
Ухвалами судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні) та витребувано Головного управління завірені копії податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 форми “ф” №№1/50, 2/50 та податкової вимоги “Ф” № 27211-17 від 11.04.2018.
05 листопада 2018 року позивачем подано до суду клопотання про виправлення помилки позивача.
13 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, витребуваних ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2018.
28 листопада 2018 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що застосування пункту “є” пп.266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівельної промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Згідно витягу з реєстру платників податку перелік видів господарської діяльності ОСОБА_1 складає роздрібна торгівля, оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Виходячи з викладеного розглядати підприємницьку діяльність як промислове підприємництво немає підстав, а тому податкових повідомлень-рішень форми “Ф” за № 1/50 та № 2/50 від 08.12.2017 винесені відповідачем правомірно, оскільки у власності позивача перебуває майно відмінне від земельної ділянки.
Крім того, відповідач зазначив, що податкова вимога “Ф” №2721-17 від 11.04.2018 є наслідковою дією після виникнення податкового боргу після винесення податкових повідомлень-рішень форми “Ф” за № 1/50 та № 2/50 від 08.12.2017 та є правомірною.
28 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстру прав власності:
- № 33569692 ОСОБА_1 є власником 349/5000 часток комплексу нежитлових будівель та споруд: виробнича будівля (пункт технічного обслуговування автотранспорту з ганками) “В15”, XVII, XXXIX, площею 728,0 кв.м.; адміністративний контроьно-пропускний пункт гаража з ганками “П”, XVIIІ, XVIX площею 77,5 кв.м., гараж “П1” площею 640,1 кв.м; гараж “П2” площею 628,2 кв.м.;
- №30441042 ОСОБА_1 є власником виробничої будівлі (компресорна) “В4” площею 258,6 кв.м.; виробнича будівля (склад з прибудовами) “В5”, “в3”, “в4” площею 971, 5 кв.м.; виробнича будівля (лісосушарня) “В7” площею 92,1 кв.м.; виробнича будівля (лісопилорама) “В8”; вхід в підвал “в6”, підвал під В8 площею 192,4 кв.м; виробнича будівля з прибудовою “В14”, “в9” площею 2798,2 кв.м.; складська будівля “Д2” площею 17,7 кв.м; складська будівля “Д12”; ганок XVI площею 858,4 кв.м; дизельна електростанція з підвалом “Е” під Е площею 337,0 кв.м., водонасосна станція з підвалом “І” під І, ганки Х, ХІ площею 75,5 кв.м.; мийка автортанспорту “О” площею 206,0 кв.м.
Головним управлінням ДФС у Черкаській Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 1/50 та № 2/50 від 08.12.2017, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 22425,14 грн та 58621,12 грн відповідно. Податковим періодом в рішеннях зазначені 2015 рік та 2016 рік.
11 квітня 2018 року контролюючим органом винесена податкова вимога форми “Ф” № 27211-17 відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 10.04.2018 становить 81925,98 грн.
Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію сторін, суд враховує, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Відповідно до пп. “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Як свідчить Національний класифікатор України ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В “Добувна промисловість та розроблення кар'єрів”, С “Переробна промисловість”, О “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”, Е “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами” та Р “Будівництво”.
Тобто, в цілях застосування норм пп. 266.2.2 Податкового кодексу України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.
Водночас, термін “промислове підприємство” охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).
Перероблення - це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції.
Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції С “Переробна промисловість”. До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво.
Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) “Будівлі промислові та склади” належить клас (код 1251) “Будівлі промислові”, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) “Резервуари, силоси та склади” належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Таким чином, в розумінні підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.
Вищевикладені обставини, а також положення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, ст. 51 Цивільного кодексу України, ст. 62 Господарського кодексу України свідчать про те, що будівлі, які належать на праві власності позивачеві є будівлями промисловості, а тому згідно з пп. “є” пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.
За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а відповідно до частини 5 вказаної статті у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області форми “Ф” № 1/50 від 08.12.2017 та форми “Ф” № 2/50 від 08.12.2017.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управлінням ДФС у Черкаській області форми “Ф” № 27211-17 від 11.04.2018.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (20400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.01.2019.
Суддя В.О. Гаврилюк