02 січня 2019 року справа № 2340/4180/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відділу з призначення та перерахунку пенсій № 22 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з часу аварії на Чорнобильській АЕС - 26 квітня 1986 і по квітень 1993 року постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю більше 6 років і 11 місяців і тому набув право на зниження пенсійного віку строком на 4 роки відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Після набуття права на пенсію 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком і відмова оформлена протоколом № 1085 від 16 серпня 2018 року з посиланням на ту обставину, що при розгляді документів поданих позивачем для призначення пенсії, встановлено, що загальний стаж становить 37 років, 9 місяців, 18 днів, період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю - 4 роки 8 місяців та 22 дні і це дає право позивачеві на зменшення пенсійного віку на 3 роки, а тому право на призначення пенсії за віком позивач набуде при досягненні 57 років.
Позивач вважає, що прийняттям такого рішення відповідач грубо порушив його конституційні права та інтереси як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що 09.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак 16.08.2018 головним управлінням прийнято рішення (протокол №1085 від 16.08.2018) про відмову у призначенні пенсії та надіслано позивачеві лист № 5/246/03-23 від 17.08.20187 відповідно до якого зазначено, що можливе зменшення позивачу пенсійного віку на 3 роки та право на призначення пенсії за віком позивач набуде при досягненні 57 років.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17.12.2018 та витребувано у Головного управління копії всіх матеріалів справи ОСОБА_1 .
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті до 27.12.2018.
26 грудня 2018 року Головне управління подало до суду витребувані ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 докази по справі.
У судове засідання, призначене на 27.12.2018 учасники справи не з'явилися, однак відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Під час розгляду справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 09.08.2018 позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на чотири роки, до якої додав необхідні документи.
16 серпня 2018 року Головне управління відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (протокол № 1085) та року надіслало ОСОБА_1 листа № 5/246/03-23 від 17.08.2018, в якому зазначило, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки, а право на призначення пенсії за віком набуде при досягненні 57 років.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу потерпілі від Чорнобильської катастрофи, особи, які постійно проживали або проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 оку № 5512 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Тобто, посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З огляду на вищезазначені норми законодавства, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Слід зазначити, що стаття 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пов'язує право особи на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з фактом постійного проживання або роботи на відповідній забрудненій території.
В матеріалах справи наявне посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1991 роках категорії 4.
Також, відповідно до довідки виконавчого комітету Хмільнянської сільської ради Канівського району Черкаської області від 24.07.2018 № 1611 позивач був зареєстрований та поживав в селі Михайлівка Канівського району Черкаської області з 10.11.1984 по квітень 1993 року.
Також, факт проживання позивача у період з 10.11.1984 по квітень 1993 року підтверджується актом опиту свідків про фактичне проживання ОСОБА_1 .
Як стверджує позивач з 22.01.1991 по 18.04.1991 він дійсно працював майстром лісу дільниці № 2 Вільхівського лісництва Золотоніського лісгоспу, однак їздив туди автотранспортом з постійного місця проживання с. Михайлівка та день у позивача був не нормований.
Також, з 27.04.1991 по 15.10.1992 працював збирачем меблів в МП “Уют” смт Чорнобай на якому робота була організована в дві зміни, за домовленістю з роботодавцем позивач відпрацьовував тижневу норму робочого часу за три поїздки в тиждень, а проживав знову ж таки постійно в с. Михайлівка Канівського району.
Відтак, позивачем надано достатньо доказів того, що він в період з 10.11.1984 по квітень 1993 року постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у с. Михайлівка Канівського району Черкаської області, що в свою чергу дає право на призначення пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом з тим, позивач просить визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, однак суд зазначає, що вказані дії відповідача не породжують для позивача правових наслідків, тоді як саме рішення Головного управління про відмову в призначенні пенсії (протокол № 1085 від 16.08.2018) порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, у зв'язку з чим для належного захисту порушеного права позивача суд, у відповідності до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати вказане рішення.
Як наслідок, похідну вимогу, де позивач просить зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, слід задовольнити.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої позивачеві слід призначити пенсію, суд враховує таке.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Враховуючи те, що датою народження ОСОБА_1 є 08 серпня 1962 року, а заява подана у встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, то днем призначення позивачеві пенсії за віком є 09 серпня 2018 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (протокол № 1085 від 16.08.2018) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме з 09.08.2018.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.01.2019.
Суддя В.О. Гаврилюк