Справа № 560/3688/18
іменем України
03 січня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479), викладену в листі від 17.09.2018 №Б-11145/0-6694/0/95-18 щодо надання позивачу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач безпідставно відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказавши жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Позивач, вважає таку відмову відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу протиправною.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від представника відповідача 21.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вважає, що зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідачем було прийнято наказ від 17.07.2018 №103, відповідно до якого визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2018 року на території Хмельницької області. Бажана до отримання позивачем земельна ділянка не входила у перелік, визначений наказом від 17.07.2018 №103, а отже місце розташування не відповідало вимогам нормативно - правових актів. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.09.2018 №Б-11145/0-6694/0/95-18 позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача викладеною в листі від 03.07.2018 №Б-11145/0-6694/0/95-18, вважає її протиправною, оскільки у вказаному листі відповідач посилався на підставу, не передбачену нормами Земельного кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Однак, у вказаному вище листі, відповідач лише вказав, що на зазначену позивачем земельну ділянку не може бути надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність відповідачем у ІІІ кварталі 2018 року, оскільки відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, їх місце розташування не відповідає вимогам нормативно - правових актів. Прийнято наказ від 17.07.2018 №103 відповідно до якого визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2018 року на території Хмельницької області.
Тобто, в оскаржуваній відмові ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відповідач не навів жодної з підстав, передбачених Земельним кодексом України.
А тому, на думку суду така відмова відповідача від 17.09.2018 за №Б-11145/0-6694/0/95-18 у ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною.
При цьому, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує наступне.
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333).
За змістом пункту 8 Положення № 333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).
В рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У зв'язку з цим, найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача буде визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача повторно.
При цьому, суд зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлену листом від 17.09.2018 за №Б-11145/0-6694/0/95-18, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На виконання вимог ч.3 ст.139 КАС України суд вважає, за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області від 17.09.2018 за №Б-11145/0-6694/0/95-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, про надання чи обґрунтовану відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Соломнянської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39767479)
Головуючий суддя О.П. Шевчук