Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
03.01.2019м. ХарківСправа № 922/3705/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Тацій О.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу :
заявник Комунальне підприємство "Вовчанськ", м. Вовчанськ
боржник ФОП Демченко Світлана Миколаївна, м. Вовчанськ
Комунальне підприємство "Вовчанськ" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Миколаївни заборгованості за Договором про надання послуг з водопостачання № 2 від 20 січня 2015 у розмірі основного боргу - 5089,11 грн., пені - 369,39 грн., 3% річних - 34,00 грн., інфляційні витрати - 151,89 грн. Також витрати по сплаті судового збору в сумі 176.20 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором про надання послуг з водопостачання від № 2 від 20 січня 2015.
З матеріалів заяви вбачається, що 22.08.2018 на адресу боржника листом з описом вкладеного направлено претензію на суму 4906 грн. 90 коп. з зазначенням десятиденного строку з дня її отримання для погашення заборгованості.
Пунктом 2.2 зазначеного договору, передбачено здійснення розрахунків за надані послуги щомісячно в термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок заявника. Проте, боржником не виконані умови договору щодо здійснення оплати за рахунками, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у заявленій сумі.
Оскільки вказана сума не була сплачена, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п. 4.1.3. договору про надання послуг заявник нарахував за період 01.11.2017 по 31.04.2018 суму 3%річних в розмірі 34 грн. 00 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 151 грн. 89 коп. та пеню в сумі 369 грн. 39 коп.
Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Миколаївни заборгованості за Договором про надання послуг з водопостачання № 2 від 20 січня 2015р. При цьому зазначає, що для врегулювання спору в позасудовому порядку заявник неодноразово звертався до боржника з вимогою погасити заборгованість та направляв на адресу боржника претензії, які залишились без відповіді. В підтвердженні доводів надав копії рахунків за послуги з водовідведення та акти приймання-здачі виконаних робіт, які не підписані боржником.
Розглянувши заяву та подані Комунальним підприємством «Вовчанськ» докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладений у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору про надання послуг з водопостачання), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Заявником в свою чергу не було надано доказів безспірності заявлених вимог (як то підписаний обома сторонами акт приймання-здачі виконаних робіт, листування тощо). До матеріалів заяви надано лише копії актів приймання-здачі виконаних робіт за період з листопад 2017р. по жовтень 2018р., які підписані з боку останнього, проте не підписані з боку Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Миколаївни.
Також заявник у заяві зазначає, що для врегулювання спору Комунальне підприємство "Вовчанськ" неодноразово зверталось до боржника з претензіями та вимогою погасити заборгованість. Тобто заявником не надано доказів про відсутність спору , а додані докази свідчать про його наявність.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Зазначені обставини у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що заява Комунального підприємства «Вовчанськ» про видачу наказу оформлена з порушенням вимог, встановлених ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до норм п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
До того ж, слід зауважити, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Тобто, заявник має право повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Миколаївни заборгованості в сумі 5089 грн. 11 коп. за надання послуг з водовідведення за період з листопада по жовтень 2018 відповідно до умов договору про надання послуг з водопостачання від 20.01.2015 № 2.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні заяви (вх. № 3705/18) Комунальне підприємство "Вовчанськ" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Демченко Світлани Миколаївни заборгованості за Договором про надання послуг з водопостачання № 2 від 20 січня 2015 у розмірі основного боргу - 5089,11 грн., пені - 369,39 грн., 3% річних - 34,00 грн., інфляційні витрати - 151,89 грн. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 02.01.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/
Суддя О. В. Тацій