03 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/460/18
Господарський суд Тернопільської області
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л. розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави", вул. Океанська, б.2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49022
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шарун Степана Володимировича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості у сумі 53 633 грн. 61 коп. з яких: 34 998 грн. 76 коп. - борг за поставлений товар, 8 880 грн. 55 коп. - пеня, 2 030 грн. 99 коп. - інфляційні, 7723 грн. 31 коп. - 30 % річних.
Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вих.№ 24/10 від 24.10.2018 (Вх.№582 від 06.11.2018) до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шарун Степана Володимировича
У позовній заяві просить суд: стягнути з Фізичної особи-підприємця Шарун Степана Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" 34 998 грн. 76 коп. - боргу за поставлений товар, 8 880 грн. 55 коп. - пені, 2030 грн. 99 коп. - інфляційні, 7723 грн. 31 коп. - 30 % річних.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічні приписи закріплено у ст.ст. 7, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України).
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
При цьому суд має сумніви при розгляді даної справи у добросовісному здійсненні сторонами справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, без яких неможливо вказаний спір розглянути об'єктивно.
Зокрема, позивачем, надано суду щодо виконання договору поставки №24 від 01 серпня 2017 року видаткову накладну №106 від 01.02.2018 на суму 45 000,00 грн. та докази оплати за поставлений товар - меморіальні ордери, а саме: №@2PL130766 від 26.01.2018 на суму - 10 000,00 грн; №@2PL368203 від 30.01.2018 на суму - 10 000,00 грн; №@2PL915095 від 31.01.2018 на суму - 15 000,00 грн; №@2PL235082 від 02.02.2018 на суму - 5 000,00 грн; №@2PL232944 від 05.02.2018 на суму - 10 000,00 грн; №@2PL869709 від 26.02.2018 на суму - 17 000,00 грн; №@2PL485044 від 27.04.2018 на суму - 4 000,00 грн; №@2PL275664 від 14.05.2018 на суму - 5 000,00 грн; №@2PL868761 від 04.06.2018 на суму - 3 000,00 грн, на загальну суму - 79 000,00 грн.
Як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог сума основного боргу становить - 34 998,76 грн. Окрім того, позивачем зазначено оплату здійснену відповідачем платіжним дорученням від 27.04.2018 на суму 2 001,24 грн., однак не подана позивачем/
Враховуючи зазначене, суд на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України, має за необхідне витребувати у сторін додаткові докази по справі, у позивача - обґрунтований розрахунок ціни позову з моменту укладення договору і станом на даний час, з врахуванням часткових оплат вищезазначених меморіальних ордерів (в тому числі основний борг (з моменту поставки товару - видаткової накладної №106 від 01.02.2018), пеня (з моменту виникнення грошового зобов'язання - 16.02.2018), інфляційні втрати (з березня 2018 року) та 30% річних) з наданням письмових доказів у підтвердження належних поставок та платежу відповідачем ( видаткові накладні, меморіальні ордери, тощо); платіжний документ на суму 2 001, 24 грн., у відповідача - контррозрахунок позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 15, 74, 232-235, ГПК України, господарський суд, -
1. Витребувати на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України у позивача:
- обґрунтований розрахунок ціни позову з моменту укладення договору і станом на даний час, з врахуванням часткових оплат вищезазначених меморіальних ордерів (в тому числі основний борг (з моменту поставки товару - видаткової накладної №106 від 01.02.2018), пеня (з моменту виникнення грошового зобов'язання - 16.02.2018), інфляційні втрати (з березня 2018 року) та 30% річних) з наданням письмових доказів у підтвердження належних поставок та платежу відповідачем ( видаткові накладні, меморіальні ордери, тощо).
- платіжний документ на суму 2 001, 24 грн.
2. Витребувані документи позивачу надати у Господарський суд Тернопільської області до 11.01.2019 року.
3. Витребувати на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України у відповідача:
- контррозрахунок позовних вимог.
4. Витребувані документи відповідачу надати у Господарський суд Тернопільської області до 11.01.2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.01.2019.
Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022/.
Суддя В.Л. Гевко