про закриття провадження в адміністративній справі
27 грудня 2018 р. № 400/2585/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом:Фермерського господарства "Золота рибка", вул. М. Вінграновського, 32, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55207
до відповідача:Державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Горєлова Ігоря Сергійовича, вул. Незалежності, 91, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область,56301
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фермерське господарство " Первомайське ", вул. Садова, 14, с. Болеславчик, Первомайський район, Миколаївська область, 55220 ОСОБА_2, вул. АДРЕСА_1
про:визнання протиправними дій; скасування рішення від 21.09.2018 № 43132086,
встановив:
Фермерське господарство «Золота рибка» (надалі - позивач або Господарство) звернулось з позовом до державного реєстратора Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області Горєлова Ігоря Сергійовича (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок від 21.09.2018, індексний номер 43132086, на підставі якого за фермерським господарством «Первомайське» (надалі - третя особа 1) було зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, площею 2,8962 га, НОМЕР_2, площею 2,0917 га, належних на праві власності ОСОБА_2 (надалі - третя особа 2).
Ухвалою від 29.10.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи на 11.12.2018. У судове засідання представники сторін не прибули, хоча були повідомлені належним чином (ар. с. 20-23).
06.12.2018 третя особа 1 подала письмові пояснення (ар. с. 24-26), в яких просила відмовити у задоволенні позову.
11.12.2018 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі його представника (ар. с. 40).
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрував за фермерським господарством «Первомайське» право оренди на земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача на підставі договору оренди (ар. с. 9-12), чим порушив права позивача як орендаря земельних ділянок.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 справа № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірні земельні ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у фермерського господарства «Первомайське» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та фермерського господарства «Первомайське» щодо прав на спірні земельні ділянки, які підлягають державній реєстрації.
З урахуванням викладеного, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельних ділянок має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Як вказано у частині п'ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є скасування рішень, які пов'язані з майновими правами тієї особи, щодо якої було прийнято рішення про державну реєстрацію її права, суд дійшов висновку про те, що позов має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судовий збір в сумі 1762 грн. підлягає поверненню позивачу з бюджету у порядку, встановленому Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 19, 205, 238, 239, 241, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Провадження у справі закрити.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір може бути вирішений господарським судом відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна