28 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа №440/4294/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Паращука Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
30 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.09.2018 №8017/0/26-18; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у вересні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Водночас рішенням ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому така відмова є протиправною. За доводами позивача, відповідач, приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача, діяв усупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 28.12.2018.
17.12.2018 відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому зазначено, що земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хорольська". Також відповідач зазначає, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження є дискреційними.
26.12.2018 представником позивача надано до суду відповідь на відзив у якій вказано, що знаходження справи в суді стосовно поновлення договору оренди землі не може бути підставою для відмови у видачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки така підстава не передбачена положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила, клопотань не надала.
Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 205 цього ж Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу за даної явки та наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 21.09.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 № 8017/0/26-18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У листі зазначено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, перебувала у користуванні ТОВ "Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди землі. Указано, що на сьогоднішній день у Господарському суді Полтавської області знаходиться справа щодо поновлення договору оренди землі.
Не погоджуючись із листом відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального акта.
При цьому, статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа тощо. Проте зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2510.2016 за № 1391/29521 (далі - Положення № 333).
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Лист відповідача від 26.09.2018 №8017/0/26-18 у відповідь на клопотання позивача за змістом та формою не може вважатися відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Надаючи оцінку мотивам відмови, викладеним у листі відповідача від 26.09.2018 №8017/0/26-18, які зводяться до обставин колишнього перебування земельної ділянки в користуванні ТОВ Агрофірма "Хорольська" на підставі договору оренди та наявності спору щодо земельної ділянки в Господарському суді Полтавської області, суд виходить з наступного.
За доводами відповідача, вказана ним підстава перешкоджає наданню дозволів на розробку проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки третім особам.
У зв'язку з цим суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.
Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.
Водночас, у листі відповідача зазначено відмову у задоволенні клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області без врахування таких обставин:
1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб'єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;
2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 №463/3375/15-а.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 21.09.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
Суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання позивача про стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката /частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.
Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги /частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, що включає: юридичну консультацію з земельного законодавства - 1 година, вартість - 300 грн; юридичну консультацію з адміністративного судочинства - 1 година, вартість - 300 грн; складання адміністративного позову ОСОБА_3 - 3 години, вартість 900 грн.
Проте, позивач не надав суду платіжних документів, що свідчать про оплату послуг на правничу допомогу, зокрема платіжні доручення, касові чеки або інші банківські документи, які б підтверджували факт понесенням ним витрат у сумі 1500 грн.
Крім того, позивачем не надано до суду копії договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Трембач В.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Трембач В.В.; ордер на надання правової допомоги.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 39600, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа: Староаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області (вул. Леніна, 18, с. Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, 37823, код ЄДРПОУ 22535552) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36030, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 39600, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352,40 /триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок/.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 січня 2019 року.
Суддя К.І. Клочко