28 грудня 2018 р. № 400/2807/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Державної установи "Арбузинська виправна колонія (№ 83)", вул. Володимирська, 1, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи “Арбузинська виправна колонія (№ 83)” про визнання протиправними дії по невиплаті середнього заробітку з дати увільнення від роботи ОСОБА_1 , зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток з дати увільнення від роботи, стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток з дати увільнення від роботи.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач всупереч Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та Кодексу законів про працю не виплачує йому зарплату з дати призову його на строкову військову службу.
Відповідач надав відзив на позов, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки служба в Державній кримінально-виконавчій службі є державною службою особливого характера, яка полягає у професійній діяльності. Позивач виявив бажання пройти строкову військову службу та отримує соціальний захист, як офіцер військової служби, тому підстави для виплати йому грошового забезпечення відсутні.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки в ДУ “Арбузинська виправна колонія № 83” з 03.03.2015.
12.05.2018 позивача було призвано на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_1
Згідно до ч. 2 ст.39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Наказом № 66/ос-17 від 07.05.2018 начальника державної установи позивача увільнено від виконання службових обов'язків з 10.05.2018, в зв'язку з призовом на строкову військову службу.
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України “Про державну виконавчо-кримінальну службу України” на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВД № 260 від 06.04.2016 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Оскільки Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України і ця норма є спеціальною для правовідносин, які склались між сторонами, відповідач повинен був сплачувати позивачу середній заробіток протягом строку служби, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність по невиплаті заробітної плати належить задовольнити.
Позовні вимоги щодо зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток з дати увільнення від роботи та стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток з дати увільнення від роботи є тотожніми, тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 10.05.2018 по 28.12.2018 року.
Відповідач надав суду довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача, яке складає 6153,30 грн.
Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 46844,30 грн. (за травень - 4366,78 грн. (6153,30 грн./31 день х 22 дні), за червень - 6153,30 грн., за липень - 6153,30 грн., за серпень - 6153,30 грн., за вересень - 6153,30 грн., за жовтень - 6153,30 грн., за листопад - 6153,30 грн., за грудень - 5557,72 грн. (6153,30 грн. / 31 день х 28 днів).
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної установи “Арбузинська виправна колонія (№ 83)” (вул. Володимирська, 1, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08564038) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Державної установи “Арбузинська виправна колонія (№ 83)” (вул. Володимирська, 1, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08564038) по невиплаті середнього заробітку з дати увільнення від роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
3. Стягнути з Державної установи “Арбузинська виправна колонія (№ 83)” (вул. Володимирська, 1, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08564038) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток з 10.05.2018 по 28.12.2018 року у сумі 46844,30 грн. (сорок шість тисяч вісімсот сорок чотири гривні 30 коп.).
4. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державну установу “Арбузинська виправна колонія (№ 83)” (вул. Володимирська, 1, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 08564038) виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток з дати увільнення від роботи - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко