28 грудня 2018 р.
№ 1440/2178/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:
Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод",
вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017
до відповідача:
Головного управління ДФС у Миколаївській області,
вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2018 № 00041051307,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 00041051307 від 29.05.2018.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що підвищені розміри штрафів згідно ст.127 ПК України (50%,75%) не можуть застосовуватись в межах однієї перевірки платника податків. За несвоєчасну сплату сум податку на доходи фізичних осіб відповідач повинен був нарахувати штраф на підставі ст.126 ПК України, а не ст.127 ПК України.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Податкового Кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 23.04.2017 в сумі 10158524,50 грн., тому правомірно застосовані штрафні санкції саме на підставі ст.127 ПК України, а не ст.126 ПК України.
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Актом від 11.04.2018 № 834/14-29-14-02/07856371» Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Миколаївський бронетанковий завод» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.09.2017 встановлено порушення: пп.168.1.2 п.168.1,п.168.4 ст.168 ПК України , а саме несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 07.07.2017 в сумі 11031544 грн.
За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 №00041051307, яким застосовано штрафну санкцію на підставі ст.127 ПК України в сумі 6 251100,03 грн. та 366586,77 грн. пені.
Перевіркою повноти і своєчасності перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 ДП «МБТЗ» встановлено, що заборгованості по виплаті заробітної плати за перевіряємий період найманим працівникам станом на 01.01.2015, станом на 30.09.2017 не встановлено. Але станом на початок перевіряємого періоду (01.01.2015) відповідно до бухгалтерського обліку по рахунку 64.1 Розрахунки по ПДФО позивач мав кредиторську заборгованість по податку на доходи фізичних осіб у сумі 18 766 026,54 грн., утриманого із заробітної плати працівників підприємства.
Відповідно до п.168.1.2 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що позивачем при нарахуванні заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб, що задекларовано в формі 1ДФ, але він не був сплачений в момент сплати заробітної плати, але позивач вважає, що він порушив ст.126 ПК України, якою передбачено, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ст.126 ПК України, а не ст.127 ПК України.
Відповідач застосував до позивача штрафну санкцію на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, яким передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто склад порушення передбачає відповідальність, як за ненарахування, неутримання чи несплату податку, яка відбулася до чи на момент виплати доходу, так і за несплату (неперахування) податків під час виплати доходу на користь іншого платника податків, про що свідчить розділовий сполучник «або» у диспозиції ст.127 ПК України ( Аналогічна позиція висловлена в постанові ВСУ № 21-2919а15 від 10.11.2015 р.).
Позивач не заперечує той факт, що при виплаті заробітної плати, він не сплачував податок на доходи фізичних осіб. Він його нараховував, про що зазначав у декларації форми 1 ДФ, але не сплачував під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тому відповідач правомірно нарахував штрафну санкцію саме на підставі ст.127 ПК України, а не ст.126 ПК України.
Представник відповідача у відзиві та у судовому засіданні суду пояснив, що за період з 01.01.2015 по 23.04.2017 несвоєчасно перераховано до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб з урахуванням сум, які знаходяться поза межами позовної давності 1095 складає 10158524,50 грн. Згідно розрахунку штрафної санкції та пені позивач 19.06.2015,07.07.2015 погасив заборгованість за 2014 рік в сумі 375901,24 грн. На цю сплату нарахована штрафна санкція в сумі 25% - 93975,31 грн. 07.07.2015 та 04.08.2015 позивач погасив заборгованість за січень 2015 в сумі 218995,01 грн. На цю суму нарахована штрафна санкція в сумі 50%, як за повторне порушення ст.127 ПК України протягом 1095 днів. З 04.08.2015 по 23.04.2017 погашається позивачем заборгованість з 06.03.2015 по 23.04.2017 в сумі 8063502,95 грн., на яку вже нарахована штрафна санкція в сумі 75%.
Позивач не погоджується з тим, що підвищені розміри штрафів згідно ст.127 ПК України (50%,75%) застосовані до нього в межах однієї перевірки платника податку.
Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки стаття 127 ПК України не містить застережень стосовно того, що повторність порушення сплати податку повинна бути встановлена при наступній перевірці. В статті чітко зазначено, що несплата (неперерахування) податків платником податків, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, а втретє -75 % суми податку.
Також судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що у розрахунку штрафної санкції не зазначено за якій місяць 2014 року застосовано штрафну санкцію.
Заборгованість виникла в 2014 році - позивач її оплатив 07.07.2015 та відповідач на суму оплати в межах 1095 днів нарахував штрафну санкції. На суму заборгованості 1 500125,3 грн., яка знаходиться поза межами позовної давності відповідач штрафну санкцію не нараховував.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не довів суду, що відповідач діяв протиправно, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 07856371) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко