справа№1340/5759/18
02 січня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства), в якій просить:
- визнати протиправну відмову Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в пільговому обчисленні стажу за період із 01 вересня 1978 р по 05 жовтня 1983 р, з 21 листопада 1983 р по 04 березня 1986 р та 29 березня 1986 р по 20 грудня 1995 р з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців;
- зобов'язати Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати трудовий стаж роботи та навчання на Крайній Півночі (14 років, 6 місяців 27 днів) до пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців за період із 01 вересня 1978 р по 05 жовтня 1983 р, з 21 листопада 1983 р по 04 березня 1986 р та 29 березня 1986 р по 20 грудня 1995 р та здійснити нарахування та призначення пенсії за віком ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи, з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 22 жовтня 2018 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач відмовився зарахувати позивачу стаж роботи за період з 01 вересня 1978 р по 05 жовтня 1983 р, з 21 листопада 1983 р по 04 березня 1986 р та 29 березня 1986 р по 20 грудня 1995 р здобутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Позивач вважає, що вказаний стаж, має бути врахований в пільговому обчисленні, а саме зараховано один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки це передбачено указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26 вересня 1967 року, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». З огляду на викладене, позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою суду від 29.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що немає підстав для зарахування трудового стажу роботи та навчання за один рік в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі як за один рік і шість місяців, оскільки, на зарахування періодів роботи у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до стажу в півторакратному розмірі мають право громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років., оскільки в позивача пільговий стаж становить 9 о 8 місяців 23 днів, підстави для призначення пенсії відсутні. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
22.10.2018 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства), в якій просив призначити пенсію на пільгових умовах за віком зі зниженням пенсійного віку.
Листом від 30.10.2018 №3614/03.11-36 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства) надало відмову у призначенні пенсії, оскільки згідно поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж становить 36 років 11 місяців 24 дні (при необхідному стажі 25 років), стаж за роботу у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі - 9 років 8 місяців 23 дні.
Не погоджуючись із відмовою відповідача та вважаючи відмову у зарахуванні стажу та призначенні пенсії на пільгових умовах протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка Україною підписана, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угоди.
Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.
Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Згідно з пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при численні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26 вересня 1967 року № 1908-VII передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до частини 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 р. та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 р., надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16 грудня 1967 року період роботи у зазначених місцевостях зараховувався до загального трудового стажу у наступному порядку: за період з 01 березня 1960 року - один рік роботи зараховувався за один рік і 6 місяців; за період з 01 серпня 1945 року до 01 березня 1960 року один рік роботи зараховувався за два роки, якщо робітник мав право на пільги у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року. Пільгове обчислення трудового стажу відповідно до зазначених Указів поширювалось лише на робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях, на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги. Таким документом був і письмовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували для роботи на Крайню Північ.
Таким чином, документами, які підтверджують роботу особи на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях та які надають право на обчислення стажу роботи на пільгових умовах є трудовий договір, трудова книжка або довідка.
При цьому, для здійснення обчислення стажу на пільгових умовах є достатнім наявність одного із вказаних документів.
Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №2-21 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.2.1 вказаного Порядку (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно трудової книжки позивача, копії договора від 23.11.1983 р та довідок, позивач працював: 05.02.1975 по 01.08.1975 в Житомирському виробничому взуттєвому об'єднанні; 01.09.1978 по 05.10.1983 навчався в Мурманському вищому інженерному морському училищі в м. Мурманську і був направлений за розподілом в управління Архангельського тралового флоту м. Архангельськ; 05.06.1982 по 11.09.1982 виробнича практика в Об'єднанні Мурманськрибпром; 12.09.1982 по 22.10.1982 виробнича практика в Мурманському траловому флоті; 21.11.1983 по 04.03.1986 в управлінні Архтралфлоті; 29.03.1986 по 14.03.1990 в риболовецькому колгоспі «Освобождение»; 15.03.1990 по 20.12.1995 в Мезенському райриболовпотребсоюзі; 21.12.1995 по 08.02.2000 в ЗАТ «Альфа»; 09.02.2000 по 09.09.2002 в Стрижівській філії СП «Ас лес-ЛТД»; 10.09.2002 по 03.03.2003 в ВАТ «Житомирській пересувній механізованій колоні №6»; 04.03.2003 по 27.02.2004 в Стрижівській філії СП «Ас лес-Лтд»; 27.05.2004 по 01.02.2005 в ВАТ «Тайга»; 08.02.2005 по 21.09.2007 в ТОВ фірма «ОПАД»; 02.09.2010 по 30.11.2015 в Державній фінансовій інспекції Житомирської області; 16.12.2015 по 25.12.2016 одержував допомогу по безробіттю в Житомирському МЦЗ.
При цьому, з матеріалів справи видно, що при зверненні позивача із заявою про перерахунок пенсії в пільговому обчисленні страхового стажу в період роботи в районах Крайньої Півночі, до заяви додано витяг з трудової книжки за вказані періоди навчання та роботи.
Записи в трудовій книжці про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Як встановлено судом, Відповідачем не зараховується до пільгового стажу період навчання 01.09.1978 по 05.10.1983 навчався в Мурманському вищому інженерному морському училищі в м. Мурманську, період роботи з 21.11.1983 по 04.03.1986 в управлінні Архтралфлоті; 29.03.1986 по 14.03.1990 в риболовецькому колгоспі «Освобождение», оскільки згідно довідки №106 від 01.11.2017 ОСОБА_1 працював в риболовецькому колгоспі «Визволення» с. Койда, Мезенського району, Архангельської області, який розміщений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі по трудовому договору терміном дії з 29.03.1986 по 14.03.1990 і на нього розповсюджувались пільги по нарахуванню стажу, передбачені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з врахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р відповідно до довідки №27 від 08.11.2017 ОСОБА_1 вибраний на зборах уповноважених рибкоопа головою правління Койденського рибкоопа Мезенського райриболовпотребсоюза с. Койда, Мезенського району, Архангельської області, який розміщений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з врахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р.
Відтак відсутні підстави для зарахування трудового стажу роботи та навчання за один рік в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі як за один рік і шість місяців, оскільки, на зарахування періодів роботи у районах Крайньої півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до стажу в півторакратному розмірі мають право громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої півночі або не менше 20 календарних років.
З такими твердженнями відповідача, суд не погоджується, оскільки документами, які підтверджують роботу особи на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях та які надають право на обчислення стажу роботи на пільгових умовах є трудовий договір, трудова книжка або довідка.
При цьому, для здійснення обчислення стажу на пільгових умовах є достатнім наявність одного із вказаних документів.
Таким чином, враховуючи, що період навчання позивача 01.09.1978 по 05.10.1983 в Мурманському вищому інженерному морському училищі в м. Мурманську, період роботи з 21.11.1983 по 04.03.1986 в управлінні Архтралфлоті; 29.03.1986 по 14.03.1990 в риболовецькому колгоспі «Освобождение» в районі Крайньої Півночі, повністю підтверджується трудовою книжкою, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 05.10.1983 в Мурманському вищому інженерному морському училищі в м. Мурманську, періоду роботи з 21.11.1983 по 04.03.1986 в управлінні Архтралфлоті; 29.03.1986 по 14.03.1990 в риболовецькому колгоспі «Освобождение» із розрахунку один рік за один рік шість місяців, а отже й має право на призначення пенсії з урахуванням пільгового обрахунку стажу роботи.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження правомірності відмови позивача у пільговому обчисленні стажу, у той час як матеріалами справи підтверджується те, що позивач у період з 01.09.1978 по 05.10.1983 навчався в Мурманському вищому інженерному морському училищі в м. Мурманську та у період з 21.11.1983 по 04.03.1986 працював в управлінні Архтралфлоті, 29.03.1986 по 14.03.1990 в риболовецькому колгоспі «Освобождение» на роботах у районі Крайньої Півночі, а тому вказаний період роботи повинен бути зарахований з розрахунку один рік за один рік шість місяців.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд стягує з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1196622635.1 від 26.11.2018.
Керуючись ст.ст.9, 72-77,242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства) про відмову ОСОБА_1 в пільговому обчисленні стажу за період із 01 вересня 1978 р по 05 жовтня 1983 р, 21 листопада 1983 р по 04 березня 1986 р та 29 березня 1986 р по 20 грудня 1995 р з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства) зарахувати ОСОБА_1 до пільгового обчислення стажу за період навчання з 01 вересня 1978 р по 05 жовтня 1983 р та період роботи з 21 листопада 1983 р по 04 березня 1986 р та 29 березня 1986 р по 20 грудня 1995 р в трудовий стаж, зароблений в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (в особі Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №10 управління застосування пенсійного законодавства) призначити пенсію ОСОБА_1 за віком урахуванням пільгового обчислення стажу з 22 жовтня 2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1196622635.1 від 26.11.2018 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Гулкевич І.З.