14 грудня 2018 р. № 1440/2437/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003
про:визнання протиправною та скасування постанови від 11.06.2018,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС від 11.06.2018 року в розмірі 3 723 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що винесена постанова № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС від 11.06.2018 року, уповноваженими посадовими особами відповідача, у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ст. 116 КЗпП України і накладено штраф у розмірі 3723 грн. є протиправною, оскільки ним було усунуто всі порушення про які йдеться в акті перевірки та приписі, про що відповідачу надано документальне підтвердження. Також, позивач зазначила про те, що 24.07.2018 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області винесено постанову у справі № 484/2622/18, якою позивача було звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, обмежившись лише усним зауваженням. Провадження у справі закрито. Оскільки позивач судом звільнена від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, тому підстави для винесення постанови № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС від 11.06.2018 року у відповідача відсутні.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки інспекційне відвідування відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та постанова № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС від 11.06.2018 року прийнята правомірно, відповідно до встановлених позивачем порушень вимог Кодексу Законів про працю.
Ухвалою від 08.10.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до статті 263 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є фізичною особою підприємцем, вид економічної діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Відповідно до наказу № 134 від 11.05.2018 року та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, у період з 17.05.2018 року по 18.05.2018 року відповідачем було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства з питань праці Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Актом інспекційного відвідування № МК835/588/АВ від 18.05.2018 встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» 17.06.2015 року № 413, ст. 29 КЗпП України, п 2.5. глави 2 Інструкції № 58, ч. 2 ст. 30 Закону України № 108, ч.5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України « Про оплату праці», пп.1,4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, ч. 1 ст. 116 КЗпП, ч. 1 ст. 117 КЗпП, ч. 1 ст. 83 КЗпП.
23.05.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення на вказаний Акт інспекційного відвідування № МК835/588/АВ від 18.05.2018року.
На підставі вказаного вище акту перевірки, посадовою особою відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень №835/588/АВП від 30.05.2018 року.
11.06.2018 року відповідачем прийнята оскаржувана постанова за № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС від 11.06.2018 року, у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ст. 116 КЗпП України і накладено штраф у розмірі 3723 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
З оскаржуваної постанови відповідача вбачається, що в порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівників виплата всіх сум, що належали їм від підприємства, не проводиться в день звільнення.
Водночас, в акті інспекційного відвідування зазначено, що в порушення вимог ч.1ст. 116 КЗпП України у ФОП ОСОБА_1 при звільненні працівників виплати всіх сум, що належать в день звільнення не провадяться. Про нараховані суми, належні працівникам при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомляє працівників перед виплатою зазначених сум. Так, відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 «Про звільнення з роботи» від 04.02.2017 р. № 01, працівник ОСОБА_2 звільнився 04.02.2017 року за власним бажанням, згідно табелю обліку робочого часу за лютий 2017 року 04.02.2017 - останній день роботи даного працівника, згідно з відомістю на виплату грошей № 4 від 28.02.2017 р. за лютий 2017 року остаточний розрахунок зі звільненим працівником ОСОБА_2 проведено 28.02.2017 року. Крім того, в порушення вимог ст. 117 КЗпП України звільненому 04.02.2017 р. працівнику ОСОБА_2 - середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нараховано та не виплачено.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В даному адміністративному позові позивач сам вказує на те, що працівник ОСОБА_2 звільнився 04.02.2017 року за власним бажанням, а остаточний розрахунок зі звільненим працівником ОСОБА_2 проведено 28.02.2017 року.
Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій.
Як вбачається із матеріалів справі позивача також було притягнуто до адміністративної відповідальності, своїми діями Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ст.41 ч.1 КУпАП.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.07.2018 по справі № 484/26/18 Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, звільнивши її від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, провадження по справі закрито, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою
Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція -це обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Відтак, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської встановлено вину позивача.
Суд, зазначає, що посилання позивача на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про звільнення її від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 41 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, закривши провадження по справі, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки адміністративні санкції відповідно до ч.1 ст. 41 КУпАП не є тотожнім до фінансових санкцій за ст. 265 КЗпП. Отже, звільнення позивача від адміністративної відповідальності не звільняє позивача від усунення порушень законодавства про працю.
Відповідно до п.29 Постанови КМУ № 295 від 26.04.2017 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, тому посилання на протиправність постанови з цих підстав суд не приймає до уваги.
Щодо тверджень позивача, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи та відповідно порушено процедуру притягнення до відповідальності, оскільки справа була розглянута за відсутності позивача та без своєчасного і належного повідомлення про її розгляд.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3, 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про призначення розгляду справи направлено 01.06.2018 року, а розгляд справи було призначено на 11.06.2018 року, тому відповідачем були дотримані всі строки Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. Відповідачем до суду надано докази того, що ним на адресу реєстрації позивача та на адресу здійснення господарської діяльності направлялись документи за результатами інспекційного відвідування, проте від отримання поштових відправлень суб'єкт господарювання усувався, що стало причиною повернення кореспонденції у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Це дає підстави вважати, що дії посадових осіб відповідача під час проведення інспекційного відвідування, розгляду справи за фактами порушення законодавства про працю та вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності відповідають вимогам чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що постанова від 11.06.2018 № МК835/588/АВ/ПТ/ІП-ФС винесена Управліням Держпраці у Миколаївській області, є законною та відповідає нормам чинного законодавства, відтак відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування. Тому в задоволені позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають (стаття 139 КАС України).
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар