ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" грудня 2018 р. №0940/2054/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
секретар судового засідання Бунич Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05.11.2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Завалля Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області з підстав, які не передбачені чинним законодавством України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.12.2018 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві. Зокрема зазначила, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Крім того вказала, що позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі відповіді Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області. Водночас, дана земельна ділянка не зарезервована для передачі учасникам бойових дій. Таким чином, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги, викладені у позовній заяві підтримали у повному обсязі та зазначили, що 04.06.2018 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Пояснили, що в подальшому Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області було протиправно відмовлено у наданні вищевказаного дозволу на підставі рішення Завальської сільської ради. Звернули увагу суду, що ст.118 ЗКУ передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, при цьому у оскарженій позивачем відмові, жодну із них не зазначено. З огляду на зазначене вважає, що відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області слід скасувати, а позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. З огляду на зазначене, суд визнав за можливе розглянути адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та його представника, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що 04.06.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту с. Завалля Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії рішення №427-15/2018 від 28.06.2018 15-ї сесії сьомого скликання Завальської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" розглянувши лист Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області від 05.06.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_1 вирішено не надати згоду позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області листом за вих. №461/0-474/0/20-18 від 03.07.2018 повідомило позивавача, що відповідно до рішення Завальської сільської ради Снятинського району за №02-26/114 від 30.06.2018 сільська рада не погоджує надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що вказана у клопотанні земельна ділянка розміщена в зоні підтоплення та розташування водоохоронних споруд та на ній розміщенні пасовища громадян села (а.с.14).
Суд не погоджується з правомірністю дій відповідача з огляду на наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Так, відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, ОСОБА_1, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Таким чином, вищенаведеною нормою визначено виключно два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні за своїм змістом є відповідними індивідуальними правовими актами. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи може бути прийняте відповідне рішення з цього питання у формі листа-відповіді державного органу.
Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Так, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність.
Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про відмову у наданні дозволу слід відмовити, так як відповідачем жодного рішення в розумінні Положення фактично прийнято не було.
Проте суд вважає за необхідне в порядку частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На переконання суду, вихід за межі позовних вимог в даній справі безумовно узгоджується з захистом прав, свобод та інтересів фізичної особи, та відповідно спрямований на ефективне відновлення порушених прав цієї особи.
Таким чином, враховуючи вищевказану норму частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні даного публічно-правового спору суд виходить за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Завалля Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу є підставною.
З урахуванням викладеного позов підлягає до часткового задоволення
Згідно ч.1,3 ст. 139 КАСУ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 704,80 грн. судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу, як учаснику бойових дій, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Завалля Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу, як учаснику бойових дій, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Завалля Завальської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області.
В задоволені позову в іншій частині відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1;
відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014.
Рішення складене в повному обсязі 02.01.2019 року.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.