11 грудня 2018 року Справа № 0840/3069/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гончаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2017 №9285-13 та №9286-13.
Ухвалою суду від 06.08.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою суду від 16.08.2018 підготовче судове засідання відкладено на 26.09.2018.
Ухвалою суду від 26.09.2018 відкладено на 02.10.2018.
В судовому засіданні 02.10.2018 оголошено перерву до 31.10.2018.
Ухвалою суду від 31.10.2018 судове засідання відкладено на 13.11.2018
Ухвалою суду від 13.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням 66 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.05.2015 №2/6 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя Запорізької області, проте Рішенням 4 сесії Мелітопольської міської ради VIІ №2/6 від 29.01.2016 міська рада вирішила встановити на території міста Мелітополя податок на нерухоме майно на 2016 рік. Відтак, вважає, що враховуючи, що бюджетний період для бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909- VIІІ Рішенням Мелітопольської міської ради №2/6 від 29.01.2016, є 2017 рік. Таким чином, на думку представника позивача, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 38100,10 грн. та 988,57 грн., відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданому суду відзиві (вх. №30268 від 26.09.2018), зокрема, зазначає, що відповідно до витягів з реєстру платників податків на нерухоме майно, позивач є власником об'єктів житлової нерухомості, на підставі наведених даних у автоматичному режимі засобами ІС «Податковий блок» сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, які підписано керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого орану та надіслано ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку 30.05.2018. Стосовно посилань позивача на абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та податкову пільгу з податку на нерухоме майно вказує, що квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв. м. та двоповерховий житловий будинок з вбудованими господарськими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, підстава договір дарування житлового будинку, серія та номер 694, виданий 17.06.2013, видане приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., загальною площею 642,7 кв. м, житловою площею 201,1., неможливо віднести до будівель промисловості, зокрема, виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств. Ураховуючи вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Із матеріалів справи (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяги про державну реєстрацію прав) вбачається та сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 є власником об'єктів нерухомості, а саме:
квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв. м;
двоповерхового житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, підстава договір дарування житлового будинку, серія та номер 694, виданий 17.06.2013, видане приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., загальною площею 642,7 кв. м, житловою площею 201,1.
08 серпня 2017 року згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області складені податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
№9285-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 38100,10 грн.;
№9286-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 988,57 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014"Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України. Яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
У свою чергу, за приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Відповідно до п.п.266.2.2 «є» п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що житлові приміщення, належні позивачу, під пільгу, встановлену п.п.266.2.2 «є» п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не підпадають.
Відповідно до п.3 ч.4 Рішення 4 сесії Мелітопольської міської ради VIІ №2/6 від 29.01.2016 стовідсоткова пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на території міста Мелітополя, надається на наступні об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі,літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо, очисні споруди.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником об'єктів нерухомості, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв. м. та будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 642,7 кв. м.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить двоповерховий житловий будинок з вбудованими господарськими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, підстава: договір дарування житлового будинку, серія та номер 694, виданий 17.06.2013, видане приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., загальна площа 642,7 кв. м, житлова площа 201,1.
Тобто в будинку є вбудовані господарські приміщення, що підпадають під пільги, передбачені підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 та встановлені в п.3 ч.4 Рішення 4 сесії Мелітопольської міської ради VIІ №2/6 від 29.01.2016
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_3, доданого представником відповідача до відзиву, сумарна загальна площа об'єктів або їх часток складає 691.20 кв.м. (загальна площа квартири - 48,5 кв.м.+ загальна площа двоповерхового житлового будинку з вбудованими господарськими приміщеннями - 642,7 кв.м.
Отже, відповідачем при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесенні податкових повідомлень - рішень від 08.08.2017 №9285-13, №9286-13 взята до уваги сумарна загальна площа об'єктів, в тому числі і вбудованих господарських приміщень, які підпадають під стовідсоткову пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у зв'язку з вищезазначеним. Належних та переконливих доказів зворотнього представником відповідача не надано.
Крім того, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині податку на нерухоме майно, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.
Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Як було зазначено раніше, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році», згідно з якими рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, тобто після 15 липня поточного року.
Відповідно до рішення 66 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.05.2015 №2/6 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя Запорізької області.
Проте, Рішенням 4 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання №2/6 від 29.01.2016 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя, на 2016 рік та втрату чинності рішення 66 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.05.2015 №2/6 «Про затвердження Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості» міська рада вирішила встановити на території міста Мелітополя податок на нерухоме майно на 2016 рік.
Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області №2/6 від 29.01.2016, є 2017 рік.
Отже, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати вказаного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 21 381,32 грн., відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396148) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 08.08.2017 № 9285-13 та № 9286-13.
Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 18.12.2018.
Суддя М.С. Лазаренко