26 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 345/1497/17
провадження № 51-8793ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської від 30 серпня 2018 року,
встановив:
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 30 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2018 року касаційну скаргу засудженого, через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК, залишив без руху і надав п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також ОСОБА_4 було роз'яснено, що в разі невиконання цих вимог у встановлений строк, касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
На виконання ухвали Верховного Суду засуджений ОСОБА_4 повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Залишаючи касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху, Верховний Суд в ухвалі від 30 листопада 2018 року встановив, що скарга подана без додержання п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, згідно якої в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Верховний Суд зауважив на тому, що відповідно до ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, і відсутність у ній обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексуперешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Також було зазначено, що, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому Верховний Суд звернув увагу засудженого на тому, що доводи його касаційної скарги зводились до посилань на неповноту судового розгляду, непогодження з наданою судами оцінкою доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Перевіривши повторно подану ОСОБА_4 касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що засуджений вказані в ухвалі касаційного суду від 30 листопада 2018 року недоліки не усунув, вимог ст. 427 КПК знову не дотримався.
Так, Верховний Суд повторно зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Однак, у повторно поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , порушуючи питання про скасування постановлених судових рішень з підстав допущення, на його думку, судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, знову наводить доводи, зі змісту яких вбачається, що він не погоджуючись з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказам та заперечує правильність встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження, що, як указував Верховний Суд, у силу статей 433, 438 КПКне є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому засуджений, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, якою вирок місцевого суду залишено без змін, так і не зазначив порушень, допущених апеляційним судом, не вказав як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення, та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування ухвали цього суду касаційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
Верховний Суд повторно зауважує, що відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексуперешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
Враховуючи викладене, оскільки засуджений ОСОБА_4 не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, Верховний Суд, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, вважає за необхідне повернути касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської від 30 серпня 2018 року разом з усіма доданими до цієї скарги матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3