Постанова
Іменем України
18 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 348/1902/15-к
провадження № 51-434 км 17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090200000434, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 309 та частиною 2 статті 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 1 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
21 серпня 2015 року він у м. Івано-Франківську придбав у не встановленої слідством особи, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), який зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Цього ж дня, близько 12:30, перебуваючи на вул. Княгині Ольги у м. Надвірній незаконно збув ОСОБА_7 шляхом пригощання і подальшого спільного вживання, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), кількість якого становила приблизно 1 г, який він попередньо придбав та зберігав.
Того ж дня близько 13:00 в м. Надвірній під час проведення огляду місця події працівники міліції виявили та вилучили шість паперових згортків з особливо небезпечним наркотичним засобом - екстрактом канабісу вагою 6, 251 г, дві частини пластикових пляшок з екстрактом канабісу, вагою 0,044 г та один згорток із фольги з наперстком, на якому виявлено 0,048 г екстракту канабісу, а загалом 6,343 г екстракту канабісу, який ОСОБА_8 зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2016 року вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 листопада 2016 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року ОСОБА_5 призначено покарання за частиною 1 статті 309 КК у виді виправних робіт на строк 1 рік за місцем праці з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків зарплати, за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків зарплати без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків зарплати без конфіскації майна.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, призначаючи засудженому покарання у виді виправних робіт не врахував суспільної небезпеки вчинених злочинів, а саме надзвичайно високий ступінь поширення у суспільстві наркотиків. Вважає, що судом неправильно застосовано статтю 69 КК при призначенні покарання.
Крім того, прокурор звертає увагу на особу засудженого, раніше не судимого на підставі статті 89 КК. Ставить під сумнів прокурор і наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, що на його думку, унеможливлює призначення покарання із застосуванням статті 69 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу засуджений та його захисник зазначають, що доводи прокурора про відсутність такої пом'якшуючої покарання обставини, як сприяння у розкритті злочину є недоречним, оскільки наявність такої обставини підтверджуються показаннями винного та його поведінкою під час досудового розслідування, а тому просять вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора, думку засудженого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінальних правопорушень, доведеності винуватості ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.
Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Так, відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Так суд апеляційної інстанції, призначаючи засудженому покарання із застосуванням статті 69 КК, визначив інший вид покарання, ніж передбачене санкціями статей, за якими обвинувачується ОСОБА_5 . До такого висновку апеляційний суд дійшов, з'ясувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши окремі дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, допомагає в утриманні матері, яка має інвалідність 3 групи, хворіє та потребує догляду, зважив на те, що він працевлаштований, а також на клопотання благодійної організації «Добра надія», про те, щоб ОСОБА_5 не позбавляли волі.
Враховано судом і пом'якшуючи покарання обставини до яких належить щире каяття ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, активне сприяння розкриттю таких злочинів та повне визнання вини останнім.
Обтяжуючи покарання обставини у цьому кримінальному проваджені відсутні.
Тобто суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
З урахуванням викладеного, підстав вважати покарання, призначене засудженому ОСОБА_5 , та застосування менш суворого виду покарання явно несправедливим через м'якість немає.
Твердження прокурора про відсутність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину є непереконливими, оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_5 давав правдиві та послідовні показання, не уникав викликів слідчого, чим сприяв у розкритті злочину.
Доводи прокурора в касаційній скарзі щодо підвищеної суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень не вказують на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а визначений судом вид покарання є достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх достатньо мотивованими.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 та 439 КПК, адже судом апеляційної інстанції було належним чином враховано вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а його висновки про можливість застосувати інший вид покарання із застосуванням статті 69 КК належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Отже, у касаційній скарзі не зазначено істотних порушень кримінального процесуального закону та відсутніпідстави вважати неправильним застосування статті 69 КК при призначенні покарання, що не вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а відтак, Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3