Ухвала
28 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 521/8404/14-ц
провадження № 61-48562ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року, додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагентства у місті Одесі Одеській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до нього щодо відведення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування її державної реєстрації,
У грудні 2018 року ОСОБА_1звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року, додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у вказаній справі.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною четвертою статті 258 ЦПК України визначено, що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
У частині першій статті 344 ЦПК України (у редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, що була чинною на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) зазначено, що розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі, зокрема, відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року, додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року залишено без змін.
Ураховуючи те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій вже були предметом перегляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1, за результатами якого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 28 жовтня 2015 року постановлено ухвалу про залишення їх без змін, відсутні правові підстави для повторного розгляду поданої ОСОБА_1 касаційної скарги на ці ж самі судові рішення.
У зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження у цій частині вимог необхідно відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
Касаційне провадження в частині оскарження ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року також не підлягає відкриттю, оскільки відповідно до глави другої розділу V ЦПК України до повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції не входить перегляд рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року не підлягають касаційному оскарженню.
Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.
Керуючись пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року, додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагентства у місті Одесі Одеській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до нього щодо відведення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
Додані до скарги матеріали повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов