Постанова
Іменем України
26 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 209/1662/15-ц
провадження № 61-8411св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувального підприємства «Ремавтоматика»,
представники позивача: Грачова Тамара Леонідівна, Нікітіна-Губа Ірина Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року в складі судді Шендрика К. Л.та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувального підприємства «Ремавтоматика» (далі -
ТОВ МНП «Ремавтоматика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству.
Позовна заява мотивована тим, що сторони з 12 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року перебували у трудових відносинах. Відповідач працював начальником дільниці, а з 14 червня 2013 року головним інженером, що підтверджено наказами від 12 квітня 2013 року № 167к, від 14 червня 2013 року № 298к та заявою від 17 грудня 2013 року.
05 серпня 2013 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» було укладено договір підряду № 711, відповідно до якого останнє зобов'язувалося в установлений договором строк виконати будівництво пташників № 1-5, будівництво прибудов до пташників № 1-5, роботи з організації будівельно-монтажних робіт на будівельному майданчику з будівництва пташників № 1-5 та будівництва прибудов до пташників № 1-5.
Для виконання указаного договору відповідач отримав дизпаливо у кількості 700 л, відповідно до видаткових накладних.
Відповідачем не було надано первинної документації щодо витрати дизпалива, яка містить інформацію куди і в якій кількості було витрачено пальне.
Позивачем було проведено службову перевірку об'єкту будівництва та здійснено інвентаризацію, за результатами якої виявлено, що відповідач отримав дизпаливо у кількості 900 л на суму 8 550 грн, а документи на його витрату надати відмовився.
31 грудня 2013 року було винесено наказ № 654-к «Про звільнення» відповідача за власним бажанням.
Тож позивач вважав, що відповідачем було завдано ТОВ МНП «Ремавтоматика» майнову шкоду на загальну суму 8 550,00 грн. Станом на час розгляду справи, вартість дизпалива складала 21,50 грн за 1 л, відповідно сума за 900 л дизпалива складало 19 350,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач відшкодувати завдану майнову шкоду в добровільному порядку відповідач відмовляється, ТОВ МНП «Ремавтоматика» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 19 350,00 грн завданої шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року, позов ТОВ МНП «Ремавтоматика» частково задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ МНП «Ремавтоматика» завдану майнову шкоду в розмірі 14 700 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суди керуючись пунктом 2 частини першої статті 134 КЗпП України, відповідно до якого працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадках коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами, враховуючи те, що згідно з наказом підприємства від 27 серпня 2013 року ОСОБА_6 було призначено як відповідальну особу за якість виконуваних робіт та строки виконання робіт, відповідно до вищезазначеного договору від 05 серпня 2013 року № 711, встановивши, що відповідачем не виконано його обов'язки, у зв'язку з чим підприємству завдано майнову шкоду.
У січні 2016 року ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що сторони з 12 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року перебували у трудових відносинах. Відповідач працював начальником дільниці, а з 14 червня 2013 року головним інженером, що підтверджено наказами
від 12 квітня 2013 року № 167к, від 14 червня 2013 року № 298к та заявою
від 17 грудня 2013 року.
05 серпня 2013 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» було укладено договір підряду № 711, відповідно до якого останнє зобов'язувалося в установлений договором строк виконати будівництво пташників № 1-5, будівництво прибудов до пташників № 1-5, роботи з організації будівельно-монтажних робіт на будівельному майданчику з будівництва пташників № 1-5 та будівництва прибудов до пташників № 1-5.
Для виконання указаного договору відповідач отримав дизпаливо у кількості 700 л, відповідно до видаткових накладних.
Відповідно до наказу ТОВ МНП «Ремавтоматика» від 27 серпня 2013 року № 97-п ОСОБА_6 призначено відповідальною особою за якість виконуваних робіт та строки виконання робіт згідно з укладеним договором від 05 серпня 2013 року № 711 на об'єктах ПАТ «Миронівський хлібопродукт».
ТОВ МНП «Ремавтоматика» було проведено службову перевірку об'єкту будівництва та здійснено інвентаризацію, за результатами якої виявлено, що відповідач отримав дизпаливо у кількості 900 л на суму 8 550 грн, а документи на його витрату надати відмовився.
Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Пунктом 2 частини першої статті 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадках коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами
Згідно з частиною другою статті 135-3 КЗпП України у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на дань відшкодування шкоди.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, враховуючи те, що згідно з наказом підприємства від 27 серпня 2013 року ОСОБА_6 було призначено як відповідальну особу за якість виконуваних робіт та строки виконання робіт, відповідно до вищезазначеного договору від 05 серпня 2013 року № 711, встановивши, що відповідачем не виконано його обов'язки щодо надання документації про витрати дизпалива, яка б містила інформацію куди і в якій кількості було витрачено пальне, у зв'язку з чим підприємству завдано майнову шкоду, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди, на підставі статей 130, 134, 135-3 КЗпП України.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
В. П.Курило
М. Є.Червинська