Постанова
Іменем України
12 грудня 2018 року
місто Київ
справа № 591/8186/15-ц
провадження № 61-2709св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області,
третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року у складі судді Кривцової Г. В., додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2016 року у складі судді Кривцової Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Семеній Л. І., Сибільової Л. О., Шевченка В. А.,
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), ОСОБА_4, Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - Зарічний ВДВС), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Управління ДВС у Сумській області), третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра», банк), про скасування результатів прилюдних торгів та визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 01 жовтня 2015 року відбулися електронні торги з продажу нерухомою майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності та є предметом іпотеки.
Відповідно до протоколу електронних торгів від 01 жовтня 2015 року № 118978 переможцем торгів визначено ОСОБА_4, який запропонував за квартиру найвищу ціну, що становить 938 111, 00 грн. На підставі протоколу електронних торгів 11 листопада 2015 року державний виконавець Зарічного ВДВС склав акт про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна у виконавчому провадженні № 39953540 з примусового виконання судового наказу від 13 травня 2011 року № 2-н-331/10 про стягнення в солідарному порядку за кредитним договором № 10/2008/4418012091 з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства «Надра» 1 562 072, 23 грн. Організатором електронних торгів є ДП «Інформаційний центр». Електронні торги з реалізації спірного майна, що є предметом іпотеки, проведено в системі «СЕТАМ».
Позивач вважає, що реалізація предмета іпотеки проведена з порушенням наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», Закону України «Про виконавче провадження», статті 203 ЦК України, Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-111 «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Також, на думку позивача, в акті державного виконавця неправильно зазначено дійсну площу квартири, яка на дату проведення торгів змінилася, наявні розбіжності в різних частинах акта у загальній площі квартири, яку продано з прилюдних торгів; в акті державного виконавця неправильно зазначено стан квартири, не відображено інформацію про проведені ремонтні роботи, що суттєво знизило вартість квартири; в акті неправильно зазначено номер та дату видачі судового наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, та який не підлягав пред'явленню до виконання, оскільки описова та резолютивна частини мають різні реквізити; виконавчі дії здійснювались з порушенням частини другої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у виконавчому провадженні відсутні докази повідомлення ОСОБА_3 про оцінку майна, що є предметом іпотеки та проведення його уцінки, чим порушено вимоги частини третьої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4.3.5 наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень». Ця обставина позбавила позивача можливості оскаржити висновок оцінювача та призвела до реалізації майна за ціною, яка не відповідає дійсній вартості. Також зазначив, що уцінку іпотечної квартири проведено 11 серпня 2015 року, а торги проведено 01 жовтня 2015 року, що є порушенням пункту 5 наведеного наказу, тобто не в місячний строк.
Всупереч пункту 5 розділу III наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» процедура проведена за відсутності публікації оголошення у не менш ніж двох друкованих засобах масової інформації про проведення публічних торгів та доказів повідомлення ОСОБА_3 про дату та час проведення електронних торгів, що призвело до реалізації майна за ціною, яка не відповідає дійсній вартості майна та реалізації майна, яке є предметом іпотеки.
На думку позивача, всі викладені обставини є підставою для скасування результатів торгів з реалізації нерухомого майна та визнання акта державного виконавця недійсним.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Зарічного ВДВС, Управління ДВС у Сумській області, в частині позовних вимог до ДП «Інформаційний центр» провадження закрито у зв'язку із ліквідацією юридичної особи, а додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог до ДП «Інформаційний центр».
Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтовувались тим, що оскільки судом встановлено, що ДП «Інформаційний центр» припинено шляхом ліквідації, то в силу положень пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до цієї юридичної особи підлягає закриттю.
Посилання позивача на різне зазначення в акті державного виконавця площі квартири, стану приміщень квартири, дати судового наказу не стосуються процедури проведення торгів. Доказів на підтвердження факту оскарження дій державного виконавця у встановленому законом порядку та визнання дій державного виконавця незаконними позивач суду не надав. Враховуючи наведені обставини та положення закону, посилання позивача в обґрунтування свого позову на допущені державним виконавцем порушення під час виконання судового рішення не заслуговують на увагу, оскільки вони не стосуються процедури прилюдних торгів.
Реалізація арештованого майна (спірної квартири) відбувалась в межах виконавчого провадження на виконання судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто реалізація арештованого майна проводилась згідно із Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Судом не встановлено наявності порушень, які могли вплинути на результат торгів.
Також судом не встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, позивача ОСОБА_3, під час проведення прилюдних торгів.
Стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження порушення його прав під час електронних торгів з реалізації спірного майна, що є предметом іпотеки, проведених та організованих ДП «Інформаційний центр», а тому суд вважав за необхідне відмовити також у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ДП «Інформаційний центр» про скасування результатів прилюдних торгів за необґрунтованістю.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що на веб-сайті системи «СЕТАМ» 01 вересня 2015 року розміщене інформаційне повідомлення про проведення 01 жовтня 2015 року електронних торгів (том 1, а.с. 247), а з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що організатор торгів направляв 13 жовтня 2014 року, 10 вересня 2015 року державному виконавцю, боржнику та банку повідомлення про проведення електронних торгів 20 жовтня 2014 року о 09-00 годині та 01 жовтня 2015 року о 09-00 годині і про початкову ціну реалізації майна, відповідно, 711 610, 00 грн та 938 111, 00 грн. Доказів отримання боржником такого повідомлення, а також публікації повідомлення про проведення торгів у засобах масової інформації матеріали цивільної справи не містять, що свідчить про допущення організатором торгів порушень норм закону під час підготовки до проведення прилюдних торгів. Врахувавши, що сам факт допущення цих порушень не може бути підставою для визнання торгів недійсними, а також те, що позивач не довів, що ці порушення вплинули на результати торгів, чим порушені його права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Посилання заявника на безпідставну реалізацію нежитлового приміщення, площею 4, 3 кв. м, яке в іпотеку не передавалося, є помилковим, оскільки виконання судового наказу про стягнення заборгованості після реалізації рухомого майна здійснювалося як за рахунок іпотечного, так і іншого нерухомого майна боржника.
Допущені порушення строків проведення торгів, а саме 6-місячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження та місячного строку з моменту проведення уцінки майна при проведенні повторних торгів не спричинили порушення вимог загального і спеціального законодавства під час організації підготовки і проведення торгів, які вплинули б на результати торгів.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів в частині визначення вартості чи оцінки майна та проведення уцінки нереалізованої квартири, на які посилається позивач, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Отже, щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, передбачено самостійний порядок оскарження і вони не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
ОСОБА_3, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2016 року звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати згадані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник послався на те, що оскаржити бездіяльність державного виконавця щодо неповідомлення про оцінку та уцінку майна, передачу його на прилюдні торги позивач позбавлений можливості, оскільки про наявні порушення він дізнався лише після отримання протоколу продажу майна.
В іншій частині доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванню позову та зводяться до зазначення порушень, допущених державним виконавцем під час підготовки та проведення прилюдних торгів.
Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, сам факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону під час проведення торгів, повинно бути наявне порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання електронних торгів недійсними.
Управлінням ДВС у Сумській області подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що за весь час перебування виконавчого документа на виконанні позивач володів інформацією про хід виконавчого провадження та залучався до примусових дій. Заходи примусового виконання рішення були здійсненні за безпосередньою участю боржника. Інформація про виконавчі дії міститься в матеріалах виконавчого провадження та відображається у відповідних процесуальних документах. Проте жодна дія державного виконавця позивачем у надані йому строки не оскаржувалась. Безпідставними є посилання заявника на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки обмеження, встановлені цим Законом, стосуються випадків, коли загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м, проте загальна площа квартири, яка була описана, становить 167, 65 кв. м.
ОСОБА_4 також подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до підпункту 2.1.4 договору іпотеки від 26 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та банком, невід'ємною частиною предмета іпотеки є всі наступні покращення, переобладнання предмета іпотеки, що проведені протягом дії цього договору. А відтак будь-які покращення, ремонтні роботи чи переобладнання означеної квартири, у тому числі приєднання до неї спірного підсобного приміщення площею 4, 3 кв. м, шляхом облаштування входу до цього приміщення, є невід'ємною частиною предмета іпотеки. Таким чином, опис і оцінка зазначеної квартири з включенням до її складу спірного підсобного приміщення здійснені державним виконавцем законно та обґрунтовано.
ОСОБА_4 також зазначив, що у випадку, якщо ОСОБА_3 вважає, що під час підготовки торгів було порушено його права, то він повинен був визначити, в чому саме полягає таке порушення та якими діями посадових осіб порушено його права, а у разі наявності майнової шкоди, завданої діями чи бездіяльністю певних посадових осіб, звернутись до суду із відповідними позовними вимогами, що ним зроблено не було.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 01 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Фактичні обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Зарічним районним судом м. Суми 19 липня 2010 року за заявою ВАТ КБ «Надра» видано судовий наказ № 2-н-331/10, яким в солідарному порядку з боржників ОСОБА_3, ОСОБА_5 стягнуто борг за договором кредиту у розмірі 1 562 072, 23 грн, вирішено питання розподілу судових витрат. Цей судовий наказ набрав чинності 13 травня 2011 року.
На підставі зазначеного судового наказу 23 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39953540 про стягнення в солідарному порядку з боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_5 боргу на користь ПАТ КБ «Надра».
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором
від 26 вересня 2008 року № 10/2008/4418012091 між ОСОБА_3 та
ВАТ КБ «Надра» 26 вересня 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а іпотекодержатель (ВАТ КБ «Надра») прийняв в іпотеку предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 163, 35 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.
31 жовтня 2013 року проведено опис майна, що належить боржнику ОСОБА_3, квартири за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 був присутній при описі та арешті майна, зауважень під час здійснення виконавчих дій від останнього не надходило, про що зазначено в акті державного виконавця.
Постановою державного виконавця від 24 листопада 2014 року в рамках згаданого виконавчого провадження призначено ФОП ОСОБА_6 як суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому проваджені з примусового виконання судового наказу та зобов'язано надати звіт про оцінку майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1.
05 травня 2015 року ФОП ОСОБА_6 виготовлено звіт з оцінки майна НС20/4-15, спірної квартири, відповідно до якого її ринкова вартість становить 1 103 660, 00 грн на день складення звіту.
Начальником Зарічного ВДВС 05 червня 2015 року подано заступнику начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області заявку на реалізацію арештованого майна для внесення до системи «СЕТАМ» квартири за адресою: АДРЕСА_1, та визначено її вартість 1 103 660, 00 грн.
03 серпня 2015 року реалізація спірної квартири на електронних торгах зі стартовою ціною 1 103 660, 00 грн не відбулася, внаслідок чого цей лот уцінено на 15 %, на наступних торгах стартова ціна квартири визначена у розмірі 938 111, 00 грн. Ця обставина сторонами в судовому засіданні не оспорювалася.
Між Зарічним ВДВС та ДП «Інформаційний центр» укладено договір про надання послуг із організації проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а 01 жовтня 2015 року проведені прилюдні торги, переможцем яких став ОСОБА_4, який сплатив за зазначену квартиру стартову ціну - 938 111, 00 грн, що підтверджується відповідним протоколом № 118978 та копією акта державного виконавця про реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, що є предметом іпотеки, від 11 листопада 2015 року № 18617, відповідно до якого ДП «Інформаційний центр» організовано та проведено електронні торги в системі «СЕТАМ» з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є предметом іпотеки.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
Спірні правовідносини регулюються такими актами цивільного законодавства (в редакціях чинних на момент проведення прилюдних торгів): ЦК України; Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV); Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV); Законом України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, (далі - Тимчасове положення, Положення № 68/5); Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 656/5); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Тимчасовим порядком визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1), а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведення електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Зазначений акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Щодо публікації оголошення про реалізацію майна
Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення повторних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.
Зміст інформаційного повідомлення повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; 5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; 7) дату, час та місце проведення прилюдних торгів; 8) реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; 9) кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; 11) інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів (пункт 3.6 Тимчасового положення).
Згідно з пунктом 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
При цьому під письмовим повідомленням необхідно розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18).
Пунктом 1.4 Тимчасового положення передбачено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».
За змістом частин третьої-п'ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Щодо оцінки майна
Порушення, допущені державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Частиною третьою статті 62 Закону № 606-XIV передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону, за частиною першою якої визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Частиною п'ятою статті 62 Закону № 606-XIV, пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за зазначеною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.
За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначаються початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону України № 606-XIV, пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Отже, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Отже, розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.
Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, підстав відступити від яких Верховним Судом не встановлено.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання боржником повідомлення про початкову ціну реалізації майна та проведення прилюдних торгів 20 жовтня 2014 року, 03 серпня 2015 року, 01 жовтня 2015 року, а також публікації повідомлення про проведення торгів в засобах масової інформації. Втім, на переконання судів, такі порушення не є підставою для визнання торгів недійсними, оскільки позивач не довів, що вони вплинули на результати торгів, чим порушили б його права.
Верховний Суд погоджується із наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивач не надав будь-яких доказів порушення його прав. Посилання заявника на те, що внаслідок неодноразового відкладення проведення прилюдних торгів відбулась уцінка реалізованого майна, а він не зміг подати заяви про рецензування звіту про оцінку, та, відповідно, зменшилась сума погашення заборгованості, чим порушено його права, не є безумовною підставою визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки у випадку незгоди із діями або бездіяльністю державного виконавця сторона виконавчого провадження має право оскаржити їх до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби чи звернутись до суду зі скаргою у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.
Верховний Суд враховує, що боржник знав про існування виконавчого провадження відносно нього, неодноразово ознайомлювався із матеріалами виконавчого провадження, отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, був присутнім при складенні акта опису і арешту майна, заперечень не висловлював, дії (бездіяльність) державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржував.
Доводи касаційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, аргументована відповідь та оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, зокрема обґрунтованими є висновки судів про те, що помилковим є посилання ОСОБА_3 на обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки обмеження, встановлені цим Законом, стосуються випадків, коли загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м, проте загальна площа квартири, яка була описана, становить 167, 65 кв. м.
Також судами обґрунтовано враховано, що відповідно до підпункту 2.1.4 договору іпотеки від 26 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та банком, невід'ємною частиною предмета іпотеки є всі наступні покращення, переобладнання предмета іпотеки, що проведені протягом дії цього договору, будь-які покращення, ремонтні роботи чи переобладнання означеної квартири, у тому числі приєднання до неї спірного підсобного приміщення площею 4,3 кв. м шляхом облаштування входу в це приміщення, що є невід'ємною частиною предмета іпотеки, а відтак опис і оцінка квартири, з включенням до її складу спірного підсобного приміщення, здійснені державним виконавцем правомірно.
Інші доводи касаційної скарги не підлягають оцінці Верховним Судом, оскільки зводяться до фактичної переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_3
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 квітня 2016 року, додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді С. О. Карпенко
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик